Спостерігання «слідів»

Словом «знак» окреслюють пластуни всякі дрібні деталі, наприклад: сліди стіп, зламані галузки, столочену траву, залишки їжі, краплі крові, волосок і т.п. — все те, що може допомогти тобі здобути потрібну інформацію.

Пані Вальтер Смітсон, подорожуючи в Кашмірі, йшла з кількома тубільними індуськими слідцями за слідами пантери, що задавила й забрала з собою молодого козла. Пантера пройшла в одному місці через широку голу скельну плиту, не залишаючи на ній, очевидно, жодних слідів по своїх м’яких стопах. Слідець раптом пішов на дальший кінець скелі, де вона закінчувалася гострим краєм. Він зволожив палець і повів його здовж краю скелі, поки не знайшов кілька прилиплих до скелі шерстинок козла. Це показало йому, де пантера зійшла вниз, волочивши за собою козла. Цих кілька шерстинок — це було саме те, що пластуни звуть «знаком».

Слідець пані Смітсон знайшов теж ведмедів, помітивши малі «знаки». В одному випадку він помітив, що кора на дереві було свіжоздряпана, очевидячки — ведмежими пазурами, а в другому випадку він знайшов на корі дерева чорну шерстину; це вказувало, що тут ведмідь чухався об дерево.

Як помітити «сліди»

Одна з важливих справ, що її пластун повинен засвоїти собі — будь він військовий розвідник, ловець чи мировий пластун — це не довести до того, щоб він чогось не помітив. Він мусить помітити малі ознаки й сліди й опісля зрозуміти їхнє значення. Але жовтодзюб мусить добре вправлятися, щоб виробити собі звичку справді все помічати й нічого не випускати з очей. Цього можна навчитися добре як у місті, так і на селі.

Так само мусиш вміти помітити всякий незвичайний звук чи дивний запах і зрозуміти, що воно може означати. Поки не навчишся помічати «знаків», у тебе буде дуже мало даних, щоб з них зробити висновки, і з тебе як пластуна не буде ніякої користі.

Пам’ятай: пластун завжди вважає за велику ганьбу, коли стороння людина помітить щось швидше, ніж він — однаково, чи це щось далеке від нього, чи тут же під його ногами.

Коли ти виберешся кудись з вправним пластуном, переконаєшся, що його очі постійно «бігають», розглядаючись в усіх напрямках — далеко й близько — і помічаючи все, що діється навколо.

Раз йшов я з одним пластуном через Гайд-Парк у Лондоні. Раптом він відізвався: «Та коняка трохи кульгає». Близько від нас не було ніякого коня, але я побачив, що він дивиться на коня далеко за ставком. Відразу після того він підняв чудернацький ґудзик, що лежав на стежці. Його очі, як бачите, дивились однаково на те, що було далеко і на те, що було близько.

«Чи ти бачив того чоловіка?»

На вулицях незнаного міста пластун зверне увагу на головні будинки й бічні вулиці, на крамниці, повз які він проходитиме, та на те, що було за їхніми вітринами, так само помітить він, які підводи його минають.

Найбільше, однак, він звертатиме увагу на людей, їхні обличчя, їх одяг, взуття, хід — так, щоб коли його запитає поліцист: «Чи ви бачили людину з темними обвислими бровами, одягнену в синій одяг, як проходила вниз вулицею?» — він міг дати приблизно таку відповідь: «Так, така людина йшла, трохи налягаючи на праву ногу, мала на ногах імпортні черевики, а в руці якийсь пакуночок. Вона повернула вниз на Золоту вулицю, другу вулицю ліворуч звідси, яких три хвилини тому».

Переодягнутися з допомогою простих засобів - це зовсім легка річ, якщо знаєш, як це зробити. Скільки речей виміняв цей чоловік, щоб змінити свій вигляд? Зверни увагу, що те, що робить головну різницю - це змінена постать

Переодягнутися з допомогою простих засобів — це зовсім легка річ, якщо знаєш, як це зробити. Скільки речей виміняв цей чоловік, щоб змінити свій вигляд? Зверни увагу, що те, що робить головну різницю — це змінена постать

Така інформація має часто неоціненну вартість, щоб вислідити злочинця.

Ти пам’ятаєш, як Кім в оповіданні «Кім» вчився спостерігати за допомогою гри, що в ній він мав з пам’яті описати тацю, повну малих предметів, які йому показали на хвилину й опісля прикрили.

І ми вживаємо тієї «Гри Кіма», бо це — визначна вправа для пластунів.

В Італії була революційна організація, звана «Каморра», що приділяла велику увагу вишколові хлопців, привчаючи їх швидко помічати й зберігати в пам’яті речі. Йдучи вулицями міста, каморрист залюбки раптом затримувався і питав хлопця: «Як була одягнена жінка, що сиділа в дверях четвертого будинку праворуч на попередній вулиці?», або: «Про що розмовляли два чоловіки на розі третьої вулиці за нами?», або: «Куди казали їхати візникові і який був його номер?», або: «Який заввишки цей дім і яке завширшки вікно на першому поверсі?» тощо. Або хлопцеві дозволяли одну хвилину розглядати крамничну вітрину, а потім він мав описати все, що там було.

Пластун мусить теж дивитися на землю, особливо вздовж краю хідника вздовж будинків. Я часто знаходив цінні прикраси, що їх загублено. Люди ступали по них і ногами відкидали набік, зовсім їх не помічаючи.

Звертай увагу на обличчя людей, щоб ти міг їх розпізнати

Звертай увагу на обличчя людей, щоб ти міг їх розпізнати

Кожний міський пластун, зрозуміло, мусить знати, де найближча аптека, найближчий поліційний відділ, лікар, лікарня, пожежна сторожа, телефон, станція швидкої допомоги тощо.

 

Подробиці у зовнішності

Подорожуючи поїздом чи автобусом, завжди звертай увагу на кожну подробицю у зовнішності тих, хто подорожує. Приглянься до їх облич, одягу, способу говоріння тощо, щоб ти міг потім кожного з них докладно описати. Намагайся теж дізнатися з їх зовнішнього вигляду й поведінки, чи вони багаті, чи бідні (це звичайно скаже тобі їхнє взуття), яке — правдоподібно — їхнє звання, чи вони щасливі, чи нездужають, чи може потребують допомоги.

Чи можеш дізнатись про їх характер за способом, як вони носять капелюх?

Чи можеш дізнатись про їх характер за способом, як вони носять капелюх?

Але роби свої спостереження так, щоб люди не помітили, що ти їх спостерігаєш, бо вони насторожаться.

Вміння докладно спостерігати людей і відгадувати їх характер і думки має безмежну вартість у промислі й торгівлі, особливо для продавця чи його помічника, коли йдеться про те, щоб намовити людей купити товар чи викрити погані наміри шахраїв.

Кажуть, що характер людини можна пізнати по тому, як вона носить капелюха. Якщо капелюх трохи набік, його власник повинен бути доброї вдачі; якщо капелюх дуже перехилений на один бік — це буде хвалько; коли капелюх сидить на потилиці, його власник не платить боргів; хто ж носить капелюха рівно на чубку голови — це людина, правдоподібно, дуже чесна, але «розумом не грішить».

З ходи людини часто можна теж легко пізнати характер: дивись, як дріботить, вимахуючи руками, діловитий хвалько; як швидко йде довгими раптовими кроками, нервова людина; як ліниво волочить ногами ледащо; як вправно, тихо й швидко ступає пластун тощо.

Вправляйся в спостеріганні!

Навіть невелика вправа в спостеріганні вже дасть тобі змогу досить докладно пізнати з одягу людини її характер. З усіх частин одягу найвірніше свідчить про людину звичайно її взуття.

Раз колись я був з однією панею на селі, і ми бачили, як перед нами йшла молода пані.

«Цікаво, хто ця пані?», — спитала моя приятелька.

«Ба, — відповів я, — може ви цікаві знати, чия це служниця?»

Дівчина була дуже добре зодягнена, але коли я поглянув на її черевики, я здогадався, що одяг належав колись комусь іншому, що вона його дістала й переробила на себе, але щодо черевиків — то вона краще почувалась у своїх власних. Вона ввійшла в дім, де й ми затрималися, і попрямувала до «входу для слуг», отже ми переконалися, що це була одна з служниць.

Раз мені пощастило зробити послугу одній пані, що була в скрутному становищі. Я здогадався, бо йдучи за нею, я побачив, що її підметки до краю зношені, хоч вона й була добре зодягнута. Думаю, що вона ніколи не дізналась, як я дізнався, що їй потрібна допомога.

Коли їдеш у залізничному вагоні чи автобусі з іншими людьми, можеш уприємнити собі час такими вправами: дивлячись тільки на ноги людей і не підводячи погляду вгору, відгадуй, хто ці люди: старі чи молоді, багаті чи бідні, товсті чи худі і т.п. та опісля, глянувши вгору, перевір, як близько був ти від правди.

Я недавно говорив з одним детективом про одного добродія, що з ним ми обидва перед тим розмовляли, і намагалися відгадати його характер.

Я запримітив: «Ну, він в усякому випадку — рибалка».

Мій товариш не міг здогадатися, чому саме рибалка, бо він сам не був рибалкою.

Я запримітив, що з лівого манжета його піджака висіло багато дрібних стрипців з сукна. Не один завзятий рибалка, знявши з вудки штучну муху з гачком, кладе її в шапку сушити; інший вкладає її в рукав. Коли висохне, витягає її, при чому часто видирає нитку чи й дві з сукна.

Пригадай собі, як Шерлок Холмз зустрів раз незнайомого і помітив, що він скидався на заможну людину: він був зодягнутий в новий одяг з жалобою на рукаві, поводився по-вояцьки, ішов моряцьким кроком, був опалений сонцем, мав витатуйовані знаки на руці і в руці дитячі іграшки. За кого б ти був узяв цю людину? Отож, Шерлок Холмз правильно відгадав: він нещодавно відійшов у ступені сержанта з королівського флоту, йому померла жінка, а вдома було кілька малих дітей.

Знаки біля трупа

Декому з вас може трапитися, що він одного дня перший знайде труп людини. В такому випадку треба прослідкувати та записати й найменші знаки, що їх видно на тілі чи біля нього, перш ніж його порушити, або змінити вигляд місця, чи стоптати ґрунт. Поза ретельним відміченням положення трупа (його, по змозі, найкраще сфотографувати так, як його знайдемо), треба дуже старанно перевірити ґрунт навколо нього, не стоптавши його більше, ніж це потрібно, щоб не знищити залишених слідів.

Якщо вмієш, зроби малий малюнок, як тіло лежало і де були навколо нього знаки: це може мати своє значення.

Я знаю два випадки, що знайдено трупи, про які спершу думали, що це хтось вкоротив собі віку, повісившися. Але ретельна перевірка землі біля них — в одному випадку зламані гілки й стоптана трава, а в другому — зім’ятий килим, виявили, що тут було вбивство, і що аж після того повішено тіла, щоб виглядало, ніби вбиті самі на себе наклали руки.

Відбитки пальців

Відбитки пальців — це перша річ, що її шукає поліція на всіх предметах. Якщо вони не відповідають відбиткам пальців убитої людини, вони можуть походити від її вбивці, якого можна ідентифікувати, порівнюючи ці знайдені відбитки з відбитками його пальців.

В одному випадку знайдено старого вченого добродія мертвим у його спальні з однією раною на чолі і з другою на лівій скроні.

Дуже часто вбивця після вбивства хапає закривавленими від свого злочину руками за двері чи за дзбанок, щоб помити собі руки.

У згаданому випадку на часописі, що лежав на столі, були відбитки трьох закривавлених пальців.

Підозра впала на сина вбитого, і поліція його заарештувала.

Але ретельна перевірка кімнати й відбитків пальців виявила, що старому панові стало вночі погано. Він встав з ліжка, щоб дістати якісь ліки, але поблизу стола йому закрутилася голова і він упав, вдаряючи прудко головою об ріг стола, і зранив собі скроню; (рана цілком співпадала з рогом стола). Намагаючись встати, він схопився за стіл і залишив криваві відбитки пальців на часописі, що там лежав. Потім він знов упав і вдруге поранив собі голову, цим разом об ніжку ліжка.

Відбитки пальців порівнювали з пальцями трупа і з’ясувалося, що вони такі самі. А треба знати, що на 64000000000000 людей не знайдеш двох з однаковими взірцями на шкірі пальців. Так стало ясно, що тут не було душогубства, і сина небіжчика звільнили як невинного.

Інші знаки

В російському місті знайдено вбитого банкіра. Поблизу тіла лежала цигарничка з янтарним мундштуком. Цей мундштук виглядав дуже дивно: його можна було тримати в устах тільки в одній позиції; на ньому виднілися знаки двох зубів. Ці сліди показували, що зуби були різної довжини.

Зуби вбитого виявилися зовсім правильні, отож очевидно, що цигарничка не його. Але його небіж мав зуби, що цілковито відповідали знакам на мундштуці. Його заарештовано, і опісля знайдено дальші докази, що виявляли, що саме він був вбивцею. Таке ж оповідання є в «Записках Шерлока Холмза» під назвою «Пацієнт в лікарні». Тут знайшли повішеного чоловіка й уважали його за самовбивцю… Аж прийшов Шерлок Холмз і виявив на підставі різних знаків, як напр., недокурків, покусаних різними зубами, слідів ніг тощо, що в кімнаті разом з тим чоловіком перед його смертю було аж троє людей. Вони й повісили його.

Подробиці країни

Коли перебуваєш на якійсь околиці, зверни увагу на орієнтаційні знаки, тобто такі предмети, що допоможуть тобі знайти шлях та не дозволять заблукати, напр.: далекі узгір’я, церковні вежі, — і ближчі предмети, як: цікаві будинки, дерева, ворота, скелі тощо.

Але запам’ятай собі: помічаючи такі орієнтаційні знаки, що їх колись захочеш використати, щоб сказати комусь іншому, як йому там знайти шлях, ти мусиш приглянутись до них дуже уважно, щоб потім описати їх без помилок і в належному порядку. Мусиш помітити й запам’ятати собі кожну бічну доріжку й кожну стежку.

Мусиш теж звертати увагу на дрібніші знаки, напр.: птиці, що зриваються і раптом відлітають (це означає, що в даному місці появилась якась людина чи якась звірина), на куряву, яка наведе тебе на думку, що там рухаються звірята, люди чи підводи і т. ін.

Велика курява не завжди означає багато людей. Ось підступ, якого вживали, щоб відвернути увагу ворога: по запиленій дорозі волочили галуззя з дерев, щоб наслідувати рух кінноти

Велика курява не завжди означає багато людей. Ось підступ, якого вживали, щоб відвернути увагу ворога: по запиленій дорозі волочили галуззя з дерев, щоб наслідувати рух кінноти

Очевидно, на селі ти повинен так само, як і в місті, дуже дбайливо звертати увагу на всіх перехожих: як вони зодягнені, що нагадують їхні обличчя, який у них хід, – ти повинен перевірити сліди їхніх ніг і намалювати собі їх у нотатнику, щоб опісля, зустрівшись де-небудь з ними, міг знову їх упізнати, як це робив пастушок в оповіданні на початку цієї книжки.

Звертай теж увагу на сліди тварин, птиць, коліс і т.п., бо вони можуть дати тобі важливу інформацію.

Читання слідів — це така важлива річ, що про те я влаштую ще окрему гутірку.

Відкриті очі

Нехай ніщо не буде замале для твоєї уваги. Ґудзик, сірник, попіл цигарки чи листок — все те може мати велике значення.

Пластун має дивитися не тільки перед себе, але й на обидва боки і позад себе; він, як каже прислів’я, мусить «мати очі й на потилиці».

Часто, раптово оглянувшись, побачиш «ворожого» пластуна або й злодія, що зрадить себе так, як цього ніколи не зробив би, коли б знав, що ти оглянешся.

Є цікаве оповідання Фенімора Купера під назвою «Шукач стежок», де гарно описана робота червоношкірого індіанського розвідника. Він «мав очі на потилиці» і, пройшовши мимо кущів, помітив поміж свіжим листям один чи два зів’ялі листки. Це викликало підозру, що хтось приніс туди ці листки, роблячи собі кращий сховок; так викрив він кількох утікачів.

Нічне пластування

Пластун має вміти помічати малі подробиці так само добре вночі, як і вдень.

Вночі він робить це в основному слухом, деколи й дотиком чи нюхом.

В нічній тиші звуки несуться далі, ніж удень. Якщо прикладеш вухо до землі чи до палиці або особливо до барабана, що доторкається землі, можеш на далеку віддаль почути стукіт кінських копит чи тупіт людських ніг.

Інший спосіб: відкрий ніж з вістрям на обидва боки; одне вістря встроми в землю, а друге тримай обережно поміж зубами, — тоді чутимеш далеко краще.

Людський голос, навіть коли говориш пошепки, несеться на далеку віддаль і його не переплутаєш з будь-яким іншим звуком.

Я часто вночі пробирався крізь передні сторожі, після того, як, підслухавши тихий шепіт їхньої розмови або хропіння сонних, дізнавався, де стояли стійки.

Гурткові вправи в спостереженні

В місті

Насамперед навчи помічати різні роди крамниць, що мимо них вони йшли, і пригадувати собі їх у відповідному порядку. Опісля: запримітити й запам’ятати назви крамниць. Пізніше: запримітити й запам’ятати по двохвилинному огляді зміст крамничних вітрин. Вкінці: запримітити зміст різних крамничних вітрин у півхвилинному чергуванні для кожної.

Навчи хлопців помічати незвичайні будинки як орієнтаційні знаки, число поворотів вулиці, що нею звичайно ходять, назви інших вулиць, подробиці возів, що проїжджають мимо, та передовсім подробиці у зовнішньому вигляді осіб щодо їх одягу, характерних ознак чи ходу. Насамперед покажи їм, як це робиться. Опісля вишли їх до міста та випитуй після повернення.

Доручи пластунам розвідати й запам’ятати собі, де містяться всі пожежні сторожі, поліційні дільниці, лікарні тощо.

На селі

Виведи гурток на прогулянку і навчи хлопців помічати віддалені головні риси околиці як орієнтаційні знаки, напр.: узгір’я, церковні вежі тощо та близькі орієнтаційні знаки, як: особливі будинки, дерева, скелі, ворота тощо. Нехай також запримічають побічні дороги й стежки, різні роди дерев, птиць, тварин, слідів, а далі людей і возів.

Вишли хлопців на прогулянку. Після повернення випитай у кожного з них зокрема, або нехай усі пишуть на папері, відповіді на яких шість питань щодо деяких пунктів, що їх повинні були помітити. Вартість вишколу помітно піднесеться, коли зробиш наперед деякі малі знаки на землі або розкинеш там ґудзики чи сірники тощо, що їх хлопці мають помітити або й позбирати та принести; це добрий засіб, щоб примусити їх просліджувати ґрунт близько себе так само, як і віддалені предмети.

На курінних сходинах влаштуй сцену з «випадком» без попередження, напр.: з’являється чоловік, «збиває з ніг» виховника і утікає. Кожний гурток пише опісля повідомлення про те, що сталося, подає опис тієї особи тощо.

Ігри в спостереженні

Шукай наперстка (В кімнаті).

Вишли гурток з кімнати. Поклади наперсток, перстень, монету, клаптик паперу чи інший малий предмет на місце, де його добре видно, але важко запримітити. Поклич гурток, нехай його шукає. Коли хтось із пластунів побачить його, іде ще трохи далі й спокійно сідає, не зраджуючи іншим місця, де він схований.

За якийсь час доручають йому показати знахідку тим, кому не пощастило знайти.

Далеко — близько (В місті або на селі)

Роз’ємний суддя йде вздовж визначеної дороги чи іншої лінії з гуртком у гуртковім укладі. Він має з собою картку для записування балів для кожного пластуна.

Кожний пластун розглядає зазначені подробиці, і як тільки щось помітить, біжить до роз’ємного судді, щоб показати йому те, або й віддати знайдену річ. Роз’ємний суддя записує відповідні бали проти прізвища пластуна. Хто здобуде найбільше балів під час прогулянки, — виграє.

Подробиці вибираємо, як подано далі, щоб розвивати спостережливість пластуна та навчити його дивитися далеко й близько, вгору й униз. Кожного разу, як граємо цю гру, підбираємо інші предмети; кожного разу повинно їх бути 8-10.

Кожний знайдений сірник 1 бал
Кожний знайдений ґудзик 1 бал
Побачити сліди птаха 2 бали
Побачити сивого коня 2 бали
Побачити голуба на льоту 2 бали
Побачити сидячого горобця 1 бал
Побачити ясеня 1 бал
Побачити розбите вікно 1 бал (І так далі).

Крамнична вітрина (В місті поза домом)

Роз’ємний суддя доручає гурткові пройти мимо шістьох крамниць, призначаючи для кожної крамниці півхвилини. Відпровадивши хлопців, він дає кожному з них картку паперу й олівець та доручає написати на ній з пам’яті, що він запримітив, скажімо, в третій і п’ятій крамниці. Хто правильно опише найбільше предметів, той виграє. При тому поодинокі пластуни повинні змагатися парами. Ті, що програли, змагаються знов, поки гра не дійде до найслабшого. Таким чином найслабший має нагоду найбільше вправлятися.

Що є в кімнаті? (В кімнаті)

Пошли кожного пластуна до якоїсь кімнати на півхвилини. Коли вийде, нехай зробить список меблів і предметів, які помітив. Хто запримітить найбільше, виграє.

Найпростіший спосіб записувати бали пластунам — це зробити собі список усіх предметів тієї кімнати з колонками балів для окремих пластунів. Так можна легко порахувати бали.

Гра Сетона

Приготуй картки з картону, розділеного щонайменше на 12 малих квадратиків. Кожний пластун дістає одну карту й олівець і з тим відходить на кількасот ярдів.

Провідник бере тепер великий шматок картону, поділеного на таке саме число квадратиків, боки яких завдовжки щонайменше три цалі. Провідник має кілька чорних паперових кіл з проміром півцаля, і припиначі. Яких шість кіл він уміщує на своїй таблиці, де схоче. Він тримає свою таблицю так, щоб пластуни могли її добре бачити. Тепер пластуни поступово наближаються, поки не побачать чорні кола на таблиці провідника; тоді вони зарисовують на своїх картах чорні точки на відповідних місцях. Хто це зробить правильно з найбільшої віддалі від провідника, той виграє.

За кожне правильно уміщене коло давай п’ять балів та віднімай один бал за кожних два цалі меншої віддалі від найдальшого пластуна.

Пачкарі через кордон

«Кордон» — це лінія в терені яких 400 ярдів завдовжки, найкраще якась дорога чи широка стежка або смуга піску, що на ній добре видно сліди ніг. Один гурток пильнує кордону, розставивши стійкових вздовж тієї дороги; посередині поміж кордоном і «містом» перебуває запасна частина сторожі. «Місто» — це пункт, визначений деревами, будинками чи прапорцями, якої півмилі від кордону. Ворожий гурток пачкарів збирається якої півмилі з другого боку кордону. Вони мають перейти через кордон у будь-якому складі: поодинці, гуртом чи розсіяно, і мають дістатися до міста ходою, бігом чи пластовим кроком. Тільки один з них, припускають, справжній пачкар, і він має на черевиках особливі набійки, щоб робити сліди. Стійки проходжуються сюди й туди по своєму відтинку (бігти можуть тільки після того, як проголошено «тривогу»), чекаючи на сліди пачкаря. Як тільки котрий стійковий побачить слід пачкаря, дає знак «тривоги» запасній частині й кидається якомога швидше йти за слідом. Запасна частина співпрацює з ним, і вони всі намагаються спіймати пачкаря, поки дістанеться до міста. Якщо він увійде в межі міста, тоді він у безпеці і виграє.

Гра Кіма

Примісти 20-30 малих предметів на тацю, або на стіл чи підлогу, напр.: два-три різних роди ґудзиків, олівців, корків, ганчірок, горіхів, камінців, ножів, мотузків, світлин, одне слово — все, що можеш знайти, і прикрий все те полотном чи сурдутом.

Приготуй список цих предметів і зроби колонки для відповідей кожного хлопця за таким зразком:

Предмети

Джон

Браун

Сміт

Еткінс

Ґрін

Волоський горіх
Чорний ґудзик
Червона ганчірка
Кишеньковий ножик
Жовтий олівець
Корок
Мотузок
Поштова марка

Тепер відкрий предмети на одну хвилину, пильнуючи за годинником чи рахуючи повільно до 60. Після того знов їх прикрий.

Нехай тепер кожний хлопець зокрема назве тобі пошепки всі предмети, що собі їх запам’ятав, або кажи йому їх списати, і запиши собі це на картці підсумків.

Виграє той, хто запам’ятав найбільше предметів.

Втікачі

Кожний пластун з гуртка має прикріплене на плечах на сорочці кругле коло з білого картону з виразно написаним числом.

Один член гуртка — це «втікач», всі інші — «ловці».

Втікачеві, котрий має на черевиках набійки, що залишають сліди, або іншим чином залишає за собою сліди, дають яких десять хвилин часу для втечі. Після того всі інші з гуртка вирушають й намагаються його вислідити.

Як тільки «ловець» підійде близько до «втікача» так, щоб той його не бачив, але щоб міг зняти число з плечей «втікача», — «втікач» спійманий. Але якщо «втікачеві» пощастить якимсь чином зняти число з «ловця», тоді цей виходить з гри.

Пластун, що зняв з плечей іншого пластуна число, мусить це число голосно назвати, щоб той знав, що він виходить з гри.

Під час цієї гри треба обережно підкрадатися. За «втікача» вибирають якогось бистрішого пластуна з гуртка, бо він має не тільки обминати 6−7 «ловців», але й мусить намагатися «взяти їх у полон», якщо не хоче, щоб його «вбили».

Гутірка при ватрі ч.11. Пластування для хлопців. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 133-146.

Напишіть відгук