Пластун мусить уміти дуже зручно передавати таємні вісті з одного місця на інше та сигналізувати один одному.

Перед облогою Мейфкінґу, що про неї я розповідав у моїй першій гутірці, я одержав таємну звістку від якогось незнаного приятеля з Трансвалю про ворожі плани, число ворожих вояків, коней і рушниць. Ці вісті прийшли в дуже малому листі, скрученому у маленьку кульку, не більшу від піґулки, вложеному у вузьку щілинку грубої палиці і закритому там воском. Цю палицю невідомий приятель дав тубільцеві й доручив йому тільки піти до Мейфкінґу й передати мені палицю як подарунок. Коли чорний тубілець приніс мені палицю і сказав, що її передає білий, я – розуміється – здогадався, що в ній мусить бути щось особливе, і швидко знайшов захованого листа.

Раз одержав я таємного листа від іншого приятеля. Він написав його по-гіндустанськи, але англійськими буквами. Всі, що його читали, були вражені мовою, якою він був написаний, але для мене він був ясний, як день.

Коли ми висилали листи з Мейфкінґу під час облоги, ми давали їх тубільцям, що вміли пробратися поміж бурськими стежами. А коли вже пробрались через лінію стеж, бури уважали їх за своїх і не звертали вже більше на них уваги. Вони переносили вісті так: листи писали ми на тонкому папері, кілька листів звивали тісно в маленьку кульку, а опісля завивали в шматок станіолю, що в нього пакують чай. Пластун-тубілець міг нести кілька таких кульок у руці або на шиї на нитці. Коли він бачив, що наближається небезпека і його може спіймати ворог, запам’ятовував собі якийсь орієнтаційний пункт біля себе й кидав усі кульки на землю, де вони виглядали як малі камінці. Тоді він сміло йшов далі. Коли ворог його затримав, нічого вже при ньому не знайшов.

Посланець перечікував поблизу день чи два, поки повітря не стало “чисте”, а тоді повертався на місце, де орієнтаційний знак указував йому на заховані листи. “Орієнтаційний знак” – це, запам’ятайте собі, будь-який предмет, дерево, горбок, скеля чи інша подробиця, що служить пластунові за вказівника і що його легко помітити й запам’ятати.

ЗНАКУВАННЯ

Знакування потрібно знати. Це гарна забава – вміти знакувати до свого товариша через вулицю так, що інші не розуміють, про що ви один з одним говорите. Я сам переконався, що це дійсно корисна річ для підтримування зв’язку з приятелем у пущі – раз, коли ми були на віддалених горбках, іншим разом, коли ми знаходились на протилежних берегах великої річки, і один з нас мав передати другому важливі вісті.

СИГНАЛЬНІ ВОГНІ

Пластуни всіх країн користуються вогнем як засобом для знакування: вдень димом, а вночі полум’ям.

Знаки димом. Три великі стовпи диму в повільному чергуванні означають: “небезпека”. Чергування малих стовпів диму означає: “Збірка, ходи сюди!” Один довгий стовп диму означає: “Стій”.

Щоб зробити вогонь з димом, розпали його звичайним способом, підкладаючи багато тонких і сухих трісок і ріщя, а коли добре розпалиться, підложи зелених галузок чи трави або вогкого сіна, щоб зробити дим.

Прикрий вогонь вогким покривалом. Щоб випустити стовп диму, зніми на хвилину покривало, а опісля прикрий вогонь знову. Величина стовпа диму залежить від того, на який час відкриєш вогонь. Щоб мати малий стовп диму, підійми покривало на дві секунди, а опісля прикрий вогонь знову на вісім секунд. Щоб дістати великий стовп диму, підійми покривало на яких шість хвилин.

Світляні сиґнали. Довге чи коротке світло вночі означає те саме, що вищенаведені димові сиґнали вдень.

Зроби яскравий вогонь з сухих трісок і ріщя так, щоб полум’я було якнайясніше.

Два пластуни тримають перед вогнем покривало, тобто поміж вогнем і тими, кому даємо знаки, так, щоб ці твої друзі не бачили полум’я, поки ти того не захочеш. Тоді підіймеш покривало на дві хвилини – коротке світло, або на шість – довге світло; поміж поодинокими світляними сигналами прикриваєш вогонь на чотири хвилини.

ЗВУКОВІ СИҐНАЛИ

В американській громадянській війні розвідників старшина капітан Клаурі хотів застерегти велику частину своєї армії, що ворог збирається несподівано напасти на неї вночі. Але він не міг дістатися до своїх друзів, бо поміж ними була річка, що її годі було перейти, а до того ще й шаліла буря з дощем.ґ

Що ти зробив би на місці капітана Клаурі?

Йому прийшла до голови добра думка. Він узяв залізничний паровіз, що стояв неподалік. Розпалив у ньому вогонь, щоб дістати пару, і тоді почав подавати свистком довгі й короткі знаки морзівською абеткою. Його друзі швидко почули і зрозуміли ці знаки і відповіли йому звуками рога. Тоді він подав їм звістку з засторогою; вони її відчитали і відповідно до того зробили все потрібне. Так то їх військова частина – двадцять тисяч людей – уникнула несподіваного нападу.

Деякі племена тубільців в Африці передають звістку одні одним за допомогою ударів барабана. Інші вживають дерев’яних воєнних ґонґів.

НАКАЗИ Й СИГНАЛИ

Гуртковий провідник часто має свисток на шнурку чи линвочці. Ось такі накази й сиґнали ти мусиш знати, щоб міг їх уживати у своєму гуртку:

Словесні накази:
“Збірка” (в лаві).
“Струнко” (стояти випрямлено).
“Спочинь” (стояти вільно).
“Свобідно – сідай” (сидіти чи лежати, не покидаючи лави).
“Розхід” (розбігтись з лави).
“Праворуч” (чи “ліворуч”; кожний пластун повертається у відповідному напрямі).
“Гурток праворуч” (ліворуч) (Гурток повертається у відповідному напрямі; пластуни зберігають лаву).
“Ходом руш” (йти моторним кроком, починаючи лівою ногою).
“Бігом руш” (бігти жвавим кроком, рамена звисають свобідно).
“Пластовий крок” (яких 50 кроків іти й бігти напереміну).

Знаки свистком. Коли виховник хоче скликати курінь, свище “Пластове гасло” або особливе курінне гасло.

Тоді гурткові скликають гуртковими гаслами свої гуртки і бігом приводять їх до виховника.

Ось деякі сиґнали свистком для пластових ігор у терені;

1. Один довгий свист означає “Тихо”, “Струнко”, “Увага на мій найближчий сиґнал”.
2. Чергування повільних довгих свистів означає “Вирушай”, “Йди далі” або “Вперед”, “Розтягнути лаву”, “Розсипатись”.
3. Чергування коротких гострих свистів значить “Збірка”, “Єднай”, “Зійтись”, “В лаву”.
4. Чергування коротких і довгих свистів напереміну означає: “Тривога”, “Увага”, “Будь готов”, “Зайняти тривожні становища”.
5. Трьома короткими свистами і одним довгим після них виховник кличе до себе гурткових: “Гурткові до мене”.

Кожного сигналу треба слухатись негайно, бігом, якомога швидше, байдуже, яке б завдання ти тоді не виконував.

Сиґнали рукою. Ось сиґнали рукою, що їх може робити гуртковий також своїм гуртковим прапорцем:

Кивати рукою кілька разів перед обличчям збоку набік, або махати прапорцем поземо збоку набік перед обличчям означає: “Ні”, “Ніщо не сталося”, “Як досі”.
Руку або прапорець тримати високо вгору й повільно хитати збоку набік, як далеко рам’я засягне, значить: “Розтягнути лаву”, “Йти далі вперед”, “Розсипатись”.
Руку або прапорець тримати високо вгору й швидко хитати збоку набік, як далеко плече засягне, означає: “Єднати”, “Збірка”, “Ходи сюди”.
Рука або прапорець показують в один бік, означає: “Йти в цьому напрямі”.
Руку, затиснену в кулак, або прапорець кілька разів раптово підняти вгору й опустити вниз: “Бігом”.
Руку або прапорець тримати витягнені над головою, означає: “Стій”.

Коли провідник дає наказ чи повідомлення якомусь пластунові, що знаходиться трохи далі, тоді цей пластун повинен – якщо добре чує, що йому кажуть, – тримати руку підняту до висоти голови так довго, поки провідник видає наказ. Коли ж він не чує добре, тоді стоїть спокійно, не даючи ніякого знаку. Тоді провідник повторює голосніше або дає знак пластунові, щоб підійшов ближче. Встановіть собі свої власні сиґнали для інших наказів у вашому гуртку.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В ЗНАКУВАННІ

Вправляйся в розведенні, запалюванні й уживанні вогню для сигналів димом чи полум’ям.

Вправляй сиґнали свистком і впорядові накази.

Влаштовуй змагання в гуртку в затаюванні депеші якійсь особі: Дай кожному пластунові клаптик паперу і дозволь йому заховати його. З’єднай пластунів у пари: один з них ховає папірець, другий його має шукати. Опісля зміни ролі. Пластун, що його папірця найдовше не могли знайти, виграє.

Кожен гурток вигадує свій власний таємний код. Інші гуртки стараються його відшифрувати.

Гуртки влаштовують змагання у вигадуванні найдотепнішого способу передавати депешу морзівською абеткою, не вживаючи для того особливого приладдя.

Всі вправи в знакуванні мають бути, по змозі, зовсім правдиві. Від самого початку треба висилати й приймати поодинокі депеші на якнайбільшу віддаль, найкраще надворі.

ГРА В ПЕРЕДАВАННІ ПОВІДОМЛЕННЯ

Перенести звістку. Одного пластуна призначають на посланця, який має перенести звістку до “оточеного” міста – це можуть бути село, хутір чи окремий дім або й хтось в означеному місці. Посланець має на плечах кольорову ганчірку принаймні завдовжки дві стопи, і з нею він мусить дістатися до своєї мети.

Ворожа облога має йому перешкодити перенести звістку, але не сміє вступити на простір, призначений для оборонців, тобто яких 300 ярдів навколо обложеного місця; межі треба визначити наперед. Кожного облягаючого, що його роз’ємний суддя знайде в тому просторі, будуть уважати за вбитого оборонцями.

Щоб спіймати посланця, треба стягти ганчірку з його плечей. Вороги знають, що він вирушає в означений час з означеного пункту – коло одної англ. милі від оточеного місця – і можуть уживати довільних засобів, щоб його спіймати, але не сміють бути свідками його відходу з означеного пункту.

Гру можна влаштувати в місті, вибираючи два будинки як вихідний пункт і оточене місце, а посланець може довільно перебиратися і маскуватися (але не за жінку!), однак завжди він мусить мати на плечах згадану ганчірку.