Тризуб

Тризуб — державний герб України, схвалений передпарляментом України, Українською Центральною Радою в Києві, в січні 1918 року.

Тризуб — державний герб України, схвалений передпарляментом України, Українською Центральною Радою в Києві, в січні 1918 року.

Уже тисяча років Україну символізує тризуб, родовий знак русько-українського княжого роду Рюриковичів або — як ще інакше кажемо — герб української династії Рюриковичів.

Найстарший рисунок тризуба археологи відкрили на цеглинах Десятинної Церкви Пресвятої Богородиці в Києві, що про неї буде мова нижче.

У 988 році великий, в розумінні перший між усіма русько-українськими князями, київський князь Володимир Святославич, який помер 15 липня 1015 року, охристив Русь-Україну, а християнську віру проголосив офіційною державною релігією України. За те українська Церква проголосила його святим і назвала «святим і рівноапостольським», а український народ назвав його «великим». Тому то кажемо і пишемо «великий київський князь Святий і Рівноапостольський Володимир Великий».

В роках 989-996 св. Володимир побудував в Києві згадану Десятинну Церкву Пресвятої Богородиці, яка називається тому «Десятинна», бо він на її будову і прикрасу кожного року давав одну десяту своїх великих княжих прибутків. Не дивно, що ця перша, здається, мурована церква на Русі-Україні була багато і по-мистецькому прикрашена. До її будови будівничі ужили цеглин з родовим знаком-гербом князя фундатора.

Тризуби св. Володимира Великого на його монетах, а. Срібна монета з тризубом, б. і в. Тризуби на його інших монетах.

Тризуби св. Володимира Великого на його монетах, а. Срібна монета з тризубом, б. і в. Тризуби на його інших монетах.

Крім тризуба на цеглинах маємо Володимирів тризуб ще на його монетах, грошах, які він чеканив-карбував зі золотої і срібної бляхи. З того часу князі Русі-України прийняли тризуб або його відміну двозуб як їхні герби і карбували їх на своїх грошах та інших предметах, які належали князеві або княжим воїнам.

Тризуби Ярослава Мудрого на його монетах. а. Срібна монета з тризубом, б. Тризуб на підвісці-дармовисі, найденому у Швеції, в. Тризуб на срібній монеті, найденій у Стокгольмі, Швеція.

Тризуби Ярослава Мудрого на його монетах. а. Срібна монета з тризубом, б. Тризуб на підвісці-дармовисі, найденому у Швеції, в. Тризуб на срібній монеті, найденій у Стокгольмі, Швеція.

З геральдики, т. є з науки про герби знаємо, що є старі, давні герби, які мають свою тисячолітню історію і свої традиції, та герби-молодики, без давніх традицій і без особливого історичного минулого. Геральдикам-дослідникам гербів легко «відчитати» значення молодих гербів, бо про них та про їх символічне значення є історичні документи, грамоти, пояснення тощо. Куди трудніше пояснити значення, а часом навіть саму форму-рисунок старовинних гербів, які мають за собою тисячолітню бурхливу історію і свої давні, вікові традиції, а про яких не все збереглися літописні записки, старі грамоти чи навіть припадкові згадки.

До таких старовинних, історичних гербів саме належить родовий знак-герб династії Рюриковичів, сучасний національний герб України — тризуб.

Родовий знак Рюриковичів — тризуб, вирізьблений на сільниці з оленячого рога, найдений біля княжого городища — Воїнь.

Родовий знак Рюриковичів — тризуб, вирізьблений на сільниці з оленячого рога, найдений біля княжого городища — Воїнь.

Сама назва «тризуб» чи «тризубець» постала 160 років тому, на самих початках минулого 19-ого сторіччя. З того часу більше ніж 150 років, багато дослідників різних народів і різних країн вивчали і вивчають первісне символічне значення і первісну форму нашого тризуба. До нинішнього дня вже декілька десятків істориків, археологів, геральдиків, нумізматів-дослідників старших грошей-монет, сфраґістів-дослідників старих печаток, палеографів-дослідників старих написів і письма та інші з ними споріднені вчені-науковці досліджували і досліджують форму і значення тризуба. У висліді їх наукової праці до нині постало більше ніж 30 різних теорій, наукових здогадів про первісну символіку тризуба, про його давнє значення та про його стару форму.

Одна група археологів, нумізматів і сфраґістів твердила, що тризуб походить від трисвічника-трикірія, який символізує св. Трійцю, — Бога-Отця, Бога-Сина то є Ісуса Христа і Бога-Духа, Святого Духа.

Варто пригадати, що трисвічника (і двосвічника) у Східніх Церквах, в тому і в Українських Православній і Католицькій Церквах, уживають владики, то є митрополити, архиєпископи і єпископи під час св. Літургій. Ми нераз бачимо, як вони трисвічником і двосвічником благословлять вірних, учасників Богослужби. Трисвічника уживають також і священики при освяченні води під час Йорданського водосвяття.

В багатьох українських родинах під час Святої Вечері, в навечеря Різдва Христового і Йорданського свята, у трисвічниках світяться свічки.

Трисвічник (у нас називають його популярно також «трійця»), який засвічуємо в наших домах па щедрий вечір перед сватом Богоявлення як символ об'явлення Бога в трьох божих особах. Трисвічником (також і двосвічником) благословлять владики вірних у наших церквах під час архиєрейської Служби Божої. Само до трисвічника також дуже подібний наш тризуб.

Трисвічник (у нас називають його популярно також «трійця»), який засвічуємо в наших домах па щедрий вечір перед сватом Богоявлення як символ об’явлення Бога в трьох божих особах. Трисвічником (також і двосвічником) благословлять владики вірних у наших церквах під час архиєрейської Служби Божої. Само до трисвічника також дуже подібний наш тризуб.

Іншій групі вчених тризуб нагадує корогви, що їх маємо в наших українських церквах. Давно візантійські імператори, цісарі Царгороду (Константинополя) уживали корогвів як знак їх цісарської влади. Імператор Константин Великий (274-337 pp.) казав на своїй корогві нашити хреста, і так імператорську корогву із хрестом і зображеннями святих почали уживати під час Богослужень.

Зразок церковної корогви. Як її обернемо, тоді до неї дуже подібний наш тризуб.

Зразок церковної корогви. Як її обернемо, тоді до неї дуже подібний наш тризуб.

Один археолог писав, що тризуб нагадує вершок пошкодженого візантійського скіпетра (цісарської «булави») царгородських цісарів. До його думки приєднався ще інший вчений-дослідник, який навіть сказав, що цей скіпетр привезла з Царгороду візантійська княжна Анна, жінка київського князя, св. Володимира Великого, як подарунок від її брата, імператора Василя II.

Є багато дослідників, які у тризубі вбачають упрощений (схематичний) рисунок птахи в леті або із розпущеними крилами.

Один геральдик і одночасно нумізмат та археолог німецького походження, що досліджував тризуб на монеті князя Ярослава Мудрого, яку знайдено аж у Швеції (і там вона тепер зберігається в музею у Штокгольмі), казав, що цей тризуб зображує ворона. Але тому що ворон у поганських часах мав бути гербом Данії, науковці були тієї думки, що за часів св. Володимира Великого і Ярослава Мудрого князь-християнин такої великої і могутньої держави, якою тоді була Русь-Україна, не міг уживати на своїх грошах і печатках поганських знаків-символів як свого герба.

Науковці припускали, що тризуб є радше упрощеним рисунком голуба. А знаємо, що Св. Дух часто зображуваний у виді голуба.

Стрілки, спрямовані до зразка тризуба св. Володимира Великого (1), що подібний до сокола в льоті, баченого із низу, вказують на «ніжки» сокола, сховані у пірю тулуба. — Стрілки біля зразка тризуба Ярослава Мудрого (2), що подібний до сокола в льоті, баченого згори, вказують на «очі» цього сокола.

Стрілки, спрямовані до зразка тризуба св. Володимира Великого (1), що подібний до сокола в льоті, баченого із низу, вказують на «ніжки» сокола, сховані у пірю тулуба. — Стрілки біля зразка тризуба Ярослава Мудрого (2), що подібний до сокола в льоті, баченого згори, вказують на «очі» цього сокола.

Ще один шведський науковець, який досліджував інший тризуб Ярослава Мудрого, збережений на прикрасі-підвісці, найденій теж у Швеції, сказав дуже загально, що цей тризуб — це птаха із розпущеними крилами — родовий знак Ярослава Мудрого і що тієї птахи, як свого знаку, уживав св. Володимир Великий.

Дуже цікаво пояснював походження тризуба ще один гурт вчених. Вони говорили, що тризуб постав із дуже складного укладу грецьких літер грецького слова «базилевс», яке в перекладі на українську мову значить «володар».

Є ще більше наукових здогадів про походження тризуба. Хочби згадати теорію про його походження від корабельного якора, від порталю — парадного входу до храму або палати, від шолома княжого воїна і тому подібне.

За однією із теорій наш тризуб виводиться від корабельного якора, який був складовою частиною прапора торговельної фльоти (зліва) і прапора морського міністра (зправа) відновленої в 1918 р. української держави.

За однією із теорій наш тризуб виводиться від корабельного якора, який був складовою частиною прапора торговельної фльоти (зліва) і прапора морського міністра (зправа) відновленої в 1918 р. української держави.

Як бачимо, науковці-дослідники мають не мало труднощів при вивченні і поясненні нашого герба — тризуба. А все таки вони не здаються і далі його досліджують.

От недавно, як ми про те вже згадували, знову в науковому світі виринуло питання постання і значення тризуба. Тим разом вчені пригадали, що у «Слові про похід Ігоря на половців» та в інших поетичних творах (наприклад билини) княжої доби князів і княжичів називають соколами. Тому дехто з них думає, що тризуб, родовий знак наших князів Рюриковичів, зображує сокола. На їх думку, тризуб Ярослава Мудрого нагадує баченого згори сокола в леті. На Ярославових тризубах, найдених у Швеції, дуже виразно бачимо на долішньому «зубі», зверненому вдолину, крапки-колісцята, які дуже живо нагадують очі сокола.

Знову Володимирові тризуби, на думку тих дослідників, зображують упрощений рисунок сокола в леті, баченого здолу. На цьому тризубі «гачки», поміщені вище поперечки, по обидвох боках середнього «зуба» нагадують ніжки сокола, які він під час лету згинає і втягає в піря на його тулубі.

Коли уважно прочитаємо ці розважання вчених-науковців про походження і первісне символічне значення нашого державного герба, то зауважимо, що вони шукали і шукають відповідей на ці питання, то у чомусь гарному, шляхетному, як сокіл, символ юности і краси, то знову у чомусь лицарському, як цей княжий воїн в лицарському шоломі, то в силі, славі, могутності, як ті візантійські цісарі-імператори з корогвами і скіпетрами-«булавами», і вкінці у чомусь божественному, «від Бога даному», як св.Трійця, символізована трисвічником-трикірієм, і Св. Дух, зображений у виді голуба.

Водяник (за нашим старовинним народнім віруванням — водний демон) із своїм знам'ям, подібним до тризуба. Знам’я грецького бога моря (з поганських часів) — Посейдона також дуже подібне до тризуба.

Водяник (за нашим старовинним народнім віруванням — водний демон) із своїм знам’ям, подібним до тризуба. Знам’я грецького бога моря (з поганських часів) — Посейдона також дуже подібне до тризуба.

Ми часто виводимо наш герб від тризуба Посейдона, поганського грецького бога морів і мореплавання. Це, здається, не зовсім правильно. Адже тризуб св. Володимира Великого постав у тому часі, коли Русь-Україна стала християнською державою, а за тодішнім віруванням християнський князь був «Богом вибраний і Богом вінчаний-коронований», і тому ні поганського тризуба Посейдона, ні теж данського поганського ворона такий князь не уживав на своїх монетах і печатках.

Не зважаючи на те, що науковий світ уже 150 років досліджує наш герб, він ще не дав остаточної відповіді на його походження.

В дорогу з юнацтвом. – Грудень 1980. – Ч. 3-4 (48-49). – С. 15-18

Напишіть відгук