Гутірка, це один із засобів передачі реферату слухачам, в цьому випадку, співбесідникам. Коли підготовляємо гутірку, мусимо мати завжди на увазі дві справи:
- реферат — це є те, про що маємо говорити,
- спосіб передачі наших думок слухачам.
Так і будемо з окрема про ці дві справи говорити. Хто хоче зладити реферат, мусить перш за все передумати його зміст, мусить рішитися яку тему вибрати. Не кожна тема надається на гутірку. Може бути тема за важка й непопулярна. Тому, коли маємо перевести гутірку, то вибір теми буде для нас найпершим і найважнішим завданням. Вона мусить бути популярна, цікава, достосована до позему знання слухачів. До теми треба підшукати наголовок, який уже сам собою позволяє виробити собі думку, про що в рефераті буде мова. Кожня річ, що її в рефераті заторкуємо, мусить мати своє узасаднення, бо тільки в такому плановому узасадненні кожної справи, дійсний зміст реферату виступить вірно і вправно. З кожної думки мусить вийти якийсь висновок, що буде завершенням реферату й вислідом усього сказаного.
А тепер приходить на чергу саме уложення реферату. Зібраний матеріял треба відповідно уложити, вибираючи з нього найбільш потрібне до заповідженої в наголовку теми. Не розводитися широко над знаними річами, бож це не цікавить слухачів. Уникати треба всього, що основно не з’ясовує справи, ані не робить її лекше зрозумілою. Неможна багато часу посвячувати справам побічним, замотуючи головну думку.
Складаючи плян реферату, поділимо його на:
- вступ,
- розвинення самої теми,
- висновок.
Вступ
Як введення до самої теми, це короткий начерк про те про що буде балачка, та подання джерел, матеріялів, що ними користується референт. Вступ мусить бути якнайкоротший.
Розвинення самої теми
Тут говоримо про причини подій, про переживання людей, про яких буде мова. Для кращого зрозуміння слід цю частину поділити на відповідні розділи. В обговоренні подій треба брати під увагу всі моменти, — додатні і відємні. Треба наводити думки людей обзнайомлених з обговорюваною темою, та все що промовляє за і проти обговорюваних подій; слід уникати зайвого, щоб не мішати ясного погляду на тему, — бо ж завданням кожнього реферату є провести якусь думку, чи оборонити якийсь погляд.
Висновок
Це заключення теми. Тут треба заподати найкращу розвязку, що випливає з наведених причин, мотивів та переживань. Треба говорити завсіди ясно, зрозуміло та приступно, уживаючи простих речень та ядерних висловів.
Реферат мусить підносити на дусі слухачів, має розвивати їх ум, змушувати до думання, та поглиблювати їхнє знання. В рефераті не треба нікого з присутніх особисто вражувати та навіть заторкувати, але заховувати такт і міру. Перед остаточним виступом слід ще раз прочитати написане і з’ясувати цілість свойому другові, щоб спільно вирішити сумнівні питання.
Гутірку слід переводити з людьми передовсім тоді, коли вони, або незнають письма і через те неможуть користати з друкованого слова, або мало письменні і читання для них затяжка справа, або немають змоги набути книжки. Гутірку слід переводити теж тоді, коли члени цікавляться особливо одною справою, але це вже має характер гутірки — дискусії, що в ній дискутанти не завжди йдуть за думкою дискутанта — референта. Тут ще замало підготовити реферат, тут треба ще докладно обдумати поодинокі його точки.
Нас цікавить передовсім такий спосіб ведення гутірки, — коли ми передаємо реферат слухачам у формі співрозмови. Це робиться звичайно для більшого зацікавлення слухачів темою, для зрозуміння й запам’ятання поданого матеріялу. Це є мовби вільна розмова членів між собою. Гутірку можна переводити такими способами:
- читаючи чи виголошуючи реферат, відразу втягати читачів в балачку,
- по виголошеному рефераті вести з членами балачку на цю тему,
- у формі запитів і пояснень передати членам зміст реферату.
Найтяжча справа, це вміле ставлення присутнім таких питань, що були б для них зрозумілі, підходили б до теми, розяснювали її й доводили до бажаних висновків. При ставленні питань треба дбати про те, щоб не томити слухачів. Нераз і сам докладчик повинен дати відповідь на поставлене ним самим питання, щоби слухачам обяснити хід думок. Питання слід звертати до всіх присутніх — обговорювана тема мусить усіх зацікавити, всіх заставити над нею думати. На гутірці мають усі змогу відповідати. Тому треба уникати співбесідування з одним і тим самим слухачем впродовж цілої гутірки, бо це томить і знеохочує других. Питання і відповіді повинні бути уложені по черзі своєї важности, а докладчик повинен постепенно подавати дальший зміст теми, вияснювати її, узасаднювати прикладами, чи домагатися прикладів від слухачів. Тимто й гутірка повинна тривати довше чим звичайний реферат (30-50 хвилин).
Дуже важною і великою допомогою в переведенні гутірки є плястичні образи, — демонстрації влучними прикладами, картини, начерки, документи та книжки. Ці засоби мають в переведенні гутірки далеко більше значіння, чим при виголошенні чи відчитанні реферату. Наприкінці слід згадати, що підготовка докладчика до переведення гутірки мусить бути далеко основніша, глибша, як до реферату.
Він не тільки мусить підготовити старанно тему гутірки, але має вміти подати її у формі співрозмови, — мусить намітити собі ті точки, що їх має подати слухачам у формі реферату й ті, що їх має подати у формі питань. Докладчик має передумати, як оформити такі питання, та як їх ставляти, щоб відповіді на них збігалися з наміченою ціллю. Попри це докладчик не забуде, що питання поставленні ясно — дають ясні відповіді. Треба теж заховати такт і міру супроти своїх співбесідників. Навіть при найкращій підготовці гутірки, коли референтові бракує такту й цього ніжного, підсвідомого, що можна, а чого не можна, то гутірка може не вдатися. Намічену тему слід вміло розяснювати слухачам так, щоб вони річ зрозуміли, а у висліді, давали влучні відповіді на поставлені питання. Через увесь час гутірки треба старатися вдержати співбесідників у повному зацікавленні до теми, та вчити їх думати. Тому такі гутірки виробляють у слухачів-співбесідннкш розвиток та активність думки, а слідом за тим і — чинів.