Давно колись здригнулася земля,
І застогнали, затремтіли сині гори:
На Божий мир страшна змия
Посунула із темного ізвору.

Жахнувся світ і впала німа тиша,
В очах потвори – дика каламуть,
І чорна паща – вогнем смерті дише
– Невже творіння Бога пропадуть?

Та Бог почув благання молитов,
Послав на землю лицаря святого:
Ворожу силу Юрій Змієборець поборов –
Поцілив списом щезника лихого.

І нині перед образом старим,
Де лицар юний злого змія побиває,
Шепочемо: о Юрію, дай сили тим,
Що України волю здобувають!