Стеження

Додж, генерал американської армії, оповідає, як то він раз мав переслідувати групу червоношкірих індіан, що вбили кількох людей.

Вбивці, тікаючи верхи, вирушили майже тиждень раніше.

Генерал Додж взяв собі на допомогу дуже доброго слідця-пластуна на прізвище Еспіноза. Йдучи за слідом індіан уже багато миль, Еспіноза раптом зіскочив з коня і видобув з замаскованої щілини в скелі чотири кінські підкови. їздці, явна річ, зняли їх з підкутих кінських копит, щоб не лишати по собі слідів.

Шість днів переслідував Додж з своїми людьми банду, і майже впродовж цілого того часу звичайне око не бачило ніяких слідів. Вкінці, проїхавши 150 миль, наздогнали і спіймали всю банду. Це була заслуга тільки Еспінози, що так добре вмів стежити.

Стеження вночі

В іншому випадку американські відділи стежили за ватагою індіан, що нападали й убивали білих. Американцям допомагали червоношкірі індіанські пластуни.

Щоб успішно зробити напад, відділи маршували вночі, слідці знаходили шлях у темноті, намацуючи сліди ворога пальцями. Так вони пройшли доволі швидким кроком багато миль, та раптом затрималися й зголосили, що слід, за яким вони йшли, перетинає якийсь інший свіжий слід упоперек. Коли командувач-старшина підійшов до них, вони все ще доторкалися руками слідів так, що не могло бути ніякої помилки.

Принесли світло, і з’ясувалося, що це ведмідь пройшов упоперек слід ворога! Марш тривав далі без будь-яких дальших перешкод; вранці напали й спіймали ворогів.

Американського пластуна Фредерика Бирнгема, що був у Південній Африці з відділом Вілсона, коли їх розбито в прах над річкою Шенґені в країні матабелів, вислано з депешею саме перед тим, поки їх оточили вороги. Він ішов уночі, щоб ворог його не спостеріг.

Шлях знаходив він, доторкаючись пальцями в болоті слідів відділу, що проходив туди вранці.

Я сам теж провадив відділ уночі через важкопрохідну частину узгір’я Метопо в Родезії, щоб напасти на ворожу твердиню, яку я вислідив попереднього дня. Я пізнавав шлях по моїх власних слідах — то руками, то пальцями ніг через підметки моїх черевиків, уже зношені і тонкі. І мені ніколи не було важко знайти напрям.

Важливість стеження

Слідити, значить — йти за слідами — кажуть у нас, в інших країнах кажуть інакше. І так у Південній Африці називають це «спурінґ», бо слід називається там «спур» (spoor); в Індії кажуть «паґґінґ», бо «паґ» (pug) — це в них слід; у Північній Америці кажуть «трейлінґ» (trailing).

Фредерик Бирнгем, американський скаут, став славним у країні матабелів

Фредерик Бирнгем, американський скаут, став славним у країні матабелів

Це один з основних засобів, за допомогою яких пластуни здобувають відомості, а ловці знаходять дичину. Але щоб стати добрим слідцем, треба починати це ремесло замолоду і вправлятися в ньому в будь-який час, скільки разів виходиш з дому, однаково — в місті чи на селі.

Коли спочатку ти мусиш постійно нагадувати собі про цей обов’язок, то пізніше він перейде в твою звичку, і тоді вже не треба буде собі про нього нагадувати. А це — дуже корисна звичка: вона робить і найнуднішу дорогу цікавою.

Коли ловці розглядаються в терені за дичиною, вони насамперед шукають будь-яких слідів, старих чи нових, щоб довідатися, чи в околиці взагалі є якась звірина. Тоді вивчають новіші сліди, щоб дізнатися, де ховається звірина. Опісля, знайшовши свіжий слід, вони йдуть за ним, поки не знайдуть звірини й не вб’ють її. Пізніше вони не раз мусять іти по своїх слідах назад, щоб знайти дорогу до табору. Воєнні пластуни роблять цілком так само щодо ворогів.

Сліди людей. Передусім мусиш уміти відрізнити слід стопи однієї людини від такого ж сліду іншої — за його величиною, формою, цвяхами тощо. Те саме стосується слідів коня чи інших тварин.

З сліду людини, тобто з величини стопи й довжини кроку, можеш до деякої міри відгадати її зріст.

Коли хочеш відчитати слід, вибери собі дуже виразний відбиток стопи, дуже старанно відміряй його довжину, довжину зап’ятка, ширину підметки; ширину підбиття, ширину зап’ятка, зверни увагу на те, скільки рядів цвяхів і скільки цвяхів у кожному ряді, яке охоронне окуття зап’ятка чи під пальцями ніг, якої форми головки цвяхів, де бракує цвяхів тощо.

Зверни увагу на довжину, ширину підметки, довжину зап'ятка й інші деталі. "X" означає відсутній цвях

Зверни увагу на довжину, ширину підметки, довжину зап’ятка й інші деталі. “X” означає відсутній цвях

Найкраще зробити малюнок відбитка стопи, напр., ось так:

Треба дуже старанно відміряти довжину людського кроку, від зап’ятка однієї ноги до зап’ятка другої.

Одного разу знайшли в річці потонулого чоловіка. Люди гадали, що він випадково впав у річку і що рани на його голові були від каміння в річці. Але хтось відрисував собі його черевики і, простеживши берег річки, знайшов його сліди. По них він прийшов на місце, де без сумніву відбулася боротьба: земля була дуже стоптана і кущі поламані аж до самої води; там були теж сліди ще двох інших чоловіків. Хоч цих людей ніколи не знайшли, проте з’ясувалося, що тут правдоподібно сталося душогубство, якого ніхто й не сподівався.

Різниця між слідами босих ніг. Початківцеві дуже важко знайти різницю поміж багатьма слідами босих ніг — вони всі такі подібні! Поліційні індіанські слідці роблять в такому випадку так:

Змірявши насамперед слід ноги, рисують опісля лінію від кінчика великого пальця до кінчика малого пальця, звертаючи увагу на те, яке розташування інших пальців перед цією лінією. Намалюй це в своєму нотатнику. Коли пізніше побачиш більше слідів, тобі треба тільки спробувати таку ж лінію на одному чи другому сліді, щоб знайти саме той, якого шукаєш. У всіх людей положення пальців трохи інше.

Щоб розрізнити сліди босих ніг, нарисуй лінію від кінчика великого до кінчика малого пальця і зазначи положення інших пальців

Спробуй це з іншими пластунами твого гуртка: нехай кожний зробить відбитки своєї босої ноги, а ти шукай різниці між ними, нарисувавши попри пальці лінію.

Як пізнати спосіб ходу на слідах. Пластун мусить відразу, як тільки кине оком, здогадатись, яким кроком ішла людина, що лишила сліди.

Коли людина йде кроком, ступає на землю цілою шириною стіп, та ставить стопу одну від одної в трохи меншій віддалі, як один ярд. У бігу пальці трохи глибше втискаються в землю, викидають трохи землі, а віддаль більша, як один ярд. Інколи люди йдуть назадгузь, щоб обманути того, що за ним слідкує, але добрий пластун звичайно відразу це збагне з короткого кроку, з більше звернених досередини пальців і з глибше втиснених у землю зап’ятків.

Сліди коня

Коли знайдеш сліди коня, спробуй відгадати, з якою швидкістю він ішов. Це показує відстань поміж відбитками передньої і задньої ніг. На малюнку вгорі - довші сліди - це задні ноги

Коли знайдеш сліди коня, спробуй відгадати, з якою швидкістю він ішов. Це показує відстань поміж відбитками передньої і задньої ніг. На малюнку вгорі — довші сліди — це задні ноги

У звірят під час бігу пальці глибше входять у землю, викидають її трохи, і їхні кроки виходять довші, ніж у повільному ході.

Як тільки побачиш слід коня, мусиш відразу сказати, яким кроком він ішов.

Йдучи кроком, кінь залишає дві пари слідів копит — ліва задня нога знаходиться відразу перед слідом передньої лівої, а права передня — зразу ж за відбитком задньої правої ноги.

Форма сліду задньої ноги звичайно вужча й довша, ніж передньої.

Колишні розбійники й конокради вживали такої штучки: вони прибивали коням підкови передом назад, щоб обдурити слідців, що пробували б їх переслідувати. Але добрий слідець не дасть себе «вивести в поле». Так само й злодії з таких міркувань часто йдуть назадгузь, але бистрий слідець збагне це дуже швидко.

Треба також вивчати сліди коліс, щоб знати різницю між слідами авта і велосипеда та змогти подати напрям, яким вони їхали.

Вік слідів. Вивчаючи сліди, яким кроком хтось ішов, треба, крім того, дізнатись, якої давності ці сліди. Це дуже важлива річ, і треба дуже багато практики й досвіду, щоб вміти це як слід.

Напрям їзди велосипеда можна дізнатись по тому, куди витиснемо назад болото, як теж по "петлі" в сліді при поворотах: вужчий кінець петлі показує напрям їзди

Напрям їзди велосипеда можна дізнатись по тому, куди витиснемо назад болото, як теж по «петлі» в сліді при поворотах: вужчий кінець петлі показує напрям їзди

Дуже багато залежить від стану ґрунту й погоди та їх впливу на сліди. Йдучи, напр., за слідом у бездощову, вітряну днину змінним ґрунтом, побачиш, що слід буде виглядати на легкому піщаному ґрунті незабаром уже як старий, бо вогка земля, витиснена з-під поверхні, швидко висихає і кольором не різниться від землі на поверхні, а гострі краї сліду швидко заокруглить вітерець, граючись з сухим пилом, в якому слід зроблено.

Йдучи слідом велосипеда чи авта, зверни особливу увагу на місця, де дорога нерівна. Там знайдеш багато знаків

Йдучи слідом велосипеда чи авта, зверни особливу увагу на місця, де дорога нерівна. Там знайдеш багато знаків

На вогкій землі той самий слід виглядає свіжіше, бо сонце тільки частково висушить вирвану глину, і тому вітер не заокруглить гострих країв відбитка. А у вогкій глині, в тіні дерев тощо, куди сонце не доходить, той самий слід, що в піску виглядає старий, — тут виглядає зовсім свіжо.

Очевидно, дуже добрим показником віку слідів є дощ, що впав на ці сліди (якщо знаєш, коли йшов дощ). Багато можуть тут допомогти також інші сліди, що їх перехрещують, або обставина, наскільки висохла чи зів’яла стоптана трава. Йдучи за слідом коня, можеш відгадати час, коли він туди проходив, за виглядом посліду, враховуючи належно вплив сонця, дощу чи птиць.

Навчившись розпізнавати на слідах спосіб ходу й їх вік, мусиш далі навчитися йти за ними по кожному роді ґрунту. Цього можеш учитися ціле своє життя і все ще будеш відчувати потребу постійно в цьому вдосконалюватися.

Можеш теж багато навчитися з попелу погаслої ватри — байдуже, чи він ще теплий, чи вже холодний, — з відходів, з яких довідаєшся, чим живилися тут люди, байдуже, чи їжа була багата, чи скромна.

Мусиш швидко шукати не тільки за знаками, які зробили твої власні пластуни, але й за знаками, що їх зробили й інші пластуни.

Розшуки вкрадених речей

В Судані й у Єгипті є дуже добрі тубільні слідці, і я бачив їх при роботі.

У полковника єгипетської кавалерії вкрали з дому деякі речі, тому послали по слідця до сусіднього племені Джалін.

Він швидко знайшов сліди стіп злодія, йшов за ними далеко в пустелю і знайшов там місце, де були закопані вкрадені речі. Сліди вели потім назад до бараків.

Цілий полк мусив вишикуватися босоніж на перевірку перед слідцем. Вкінці, перевіривши сліди всіх вояків, він заявив: «Ні, між ними нема злодія». Саме в ту хвилину підійшов до полковника з якоюсь справою його тубільний слуга. Слідець, що стояв поблизу, сказав полковникові: «Ось вам людина, що закопала вкрадені речі!»

Слуга, здивований тим, що його викрили, признався, що це він украв речі свого пана, гадаючи, що його підозріватимуть менше, ніж інших.

Як стежити. Коли старий пластун натрапить на дуже свіжий слід людини чи тварини, звичайно не йде за ним дуже близько, бо переслідувана звірина часто оглядається позад себе: чи за нею не слідкують. Тому слідець іде викрутасами і згодом приходить знов на те місце, де сподівається відшукати спід. Коли знайде його, робить коло вперед і т.д., аж поки не згубиться слід. Тепер він знає, що він попереду звірини, тому й робить щораз вужчі кола, поки її не знайде, ясна річ, стережучись зайти «від вітру», щоб звірина не почула його, коли наблизиться на віддаль нюху.

Часами натрапиш на такі сліди. Починаючи зліва, це сліди: оленя, вівці, вовка й лисиці

Часами натрапиш на такі сліди. Починаючи зліва, це сліди: оленя, вівці, вовка й лисиці

Кілька слідців з Сайну йшло за вкраденим верблюдом з Карачі до Севену 150 миль по піску й голих скелях. Бажаючи обдурити слідців, злодії тягали верблюда сюди й туди по переповненій вулиці, думаючи, що його слід згубиться між іншими. Але слідці це передбачили і розіслали стежі навколо міста. Так знайшли вони на віддаленому місці слід, що виходив з міста, й успішно слідкували за ним.

На твердому ґрунті дивися вперед. Коли тобі доведеться стежити там, де важко помітити слід, напр., на твердому ґрунті або на траві, з’ясуй, у якому напрямі йшов останній видний слід і дивись у тому напрямі, але досить далеко: вперед яких 20-30 ярдів. У траві побачиш зігнені або стоптані стебла, а на твердому ґрунті пересунені або видряпані з землі камінці тощо. Те все, справді, незначні знаки, але якщо на них будеш дивитися в одній лінії, переконаєшся, що вони творять щось на зразок сліду, якого іншим способом не можна було б взагалі помітити.

Я раз слідкував за велосипедом на твердій битій дорозі, де він дійсно не залишав узагалі будь-якого сліду. Але коли я поглянув уздовж поверхні дороги далеко вперед проти сонця, що саме сходило, я зовсім виразно побачив його слід на майже невидній поволоці роси на землі. Стоячи на сліді і дивлячись собі саме під ноги, я не міг побачити найменшого знаку.

На непомітний слід треба дивитися проти сонця, тоді помітимо й найменші нерівності терену, що кидають виразну тінь.

Як знайти втрачений слід. Якщо хочеш знайти слід, що його згубив з очей, зроби так: поклади хусточку, палицю чи інший предмет на останній видний слід і ходи широкими колами яких ЗО, 50 чи 100 ярдів довкола того сліду; вибираючи найсприятливіший ґрунт, по змозі м’яку землю, шукай дальших слідів. Якщо йде цілий гурток, то звичайно найкраще, щоб він затримався на одному місці, а тільки один чи два шукали дальших слідів. Якщо кожний захоче шукати слідів, дуже швидко їх знищить, затоптавши їх чи змішавши зі своїми слідами; в такому випадку пам’ятай, що «забагато кухарів — пересолена юшка!»

Коли шукаєш слідів, керуйся здоровим людським глуздом: подумай, в якому напрямі міг ворог піти, і спробуй там шукати.

Я пам’ятаю слідженого одного разу дикого кабана; цей приклад краще з’ясує нам те, що я тільки-що сказав: Кабан біг спочатку через болотисті підмоклі поля, і було зовсім легко йти за ним, аж поки він не повернув на дуже твердий ґрунт, де за малу хвилину не було видно найменшого знаку його слідів. Треба було зробити розшуки. Визначено останній слід, і слідець почав ходити у широкому колі, дуже дбайливо обшукуючи ґрунт, але не знайшов будь-якого знаку. Тоді слідець почав розглядатися довкола по околиці і, ставлячи себе в ситуацію кабана, спитав: «В якому ж напрямку пішов би я тепер?» На деякій віддалі перед ним, у продовженні попереднього сліду, стояв довгий живопліт колючих кактусів, а в ньому видніли дві діри. Він підійшов до однієї з тих дір, яка лежала на шляху, що його правдоподібно міг вибрати собі кабан. Тут ґрунт був усе ще дуже твердий, і жодного сліду не було видно. Але на одному листочку кактуса в дірі була грудочка мокрої глини: ось той бажаний знак. На тому твердому ґрунті не було жодного болота, і кабан, очевидячки, приніс його на своїх ногах з мокрого терену, що ним пробігав. Цей один малий знак дав змогу слідцеві іти далі правильним напрямом від одного такого знаку до другого, поки не прийшов укінці на слід у відповідному ґрунті, звідки міг іти за кабаном аж до його лігва.

Пристосуй свій крок до сліду. Я приглядався, як у Судані один слідець ішов за слідами по землі, де звичайне око зовсім нічого не могло помітити, таким способом: коли слід був виразний, він намагався іти тим же кроком, як і слід. Так він ішов з ним крок у крок, і, йдучи, стукав палицею в землю, немов відзначаючи кожний слід стопи. Коли сліди зникали на твердому терені або під летючим піском, він ішов далі таким самим кроком, стукаючи палицею в ті місця, де мали б бути сліди стіп. Вряди-годи він бачив легке заглиблення чи інший знак, що вказував там на наявність сліду. Так він знав, що він іде завжди правильним напрямом.

Ось сліди двох птиць. Одна з них звичайно живе на землі, друга на кущах чи деревах. Котрий слід належить до першої чи другої птиці?

Ось сліди двох птиць. Одна з них звичайно живе на землі, друга на кущах чи деревах. Котрий слід належить до першої чи другої птиці?

Гурткові вправи в стеженні

Приготуй ґрунт для стеження, вибираючи ділянку м’якої землі, яких 10-15 ярдів до квадрата та вирівняй його вальцем. Частину ґрунту зволож, немовби на неї йшов дощ. Другу частину залиши сухою. Одному з хлопців доручи перейти цим ґрунтом, опісля перебігти, а далі переїхати велосипедом. З’ясуй різницю в слідах, щоб пластуни з гуртка, побачивши колись якісь сліди, могли відразу сказати, чи особа, що залишила сліди, йшла чи бігла.

Вишли хлопця, щоб робив сліди; іншим хлопцям доручи їх слідкувати, помічати всі інші сліди, що їх перетинають, та означити, які особи чи звірята ці сліди зробили. Хлопець повинен мати на підметках черевиків прив’язані пластини для роблення слідів, або повинен прибити собі на підметки чи на палицю кілька цвяхів такої форми, щоб не помилитися щодо його сліду.

Вивчай вік слідів, зробивши день пізніше свіжі сліди біля старих. Зверни увагу на різницю у вигляді, щоб пластуни навчилися відгадувати вік слідів.

Доручи кожному пластунові зробити в м’якому ґрунті відбиток власного черевика і відрисувати його на папері.

Висилай гурток на різні дороги. Нехай принесуть повідомлення про сліди, що там побачили, — сліди людей, возів чи звірят.

Роби гіпсові відбитки слідів. Навколо сліду зроби вал з болота. До шклянки чи чашки налий води, повільно досипай гіпсу, цілий час помішуючи, поки маса не стане як сметана — така густа, щоб її ще можна було лити. Налий цю масу на слід. Коли вона ствердне, викарбуй на ній дату, місце знахідки тощо. Як цілком ствердне і висохне, обережно її викопай та обмий від бруду.

Ігри в слідкуванні

Запам’ятай слід

Доручи хлопцям з одного гуртка сісти так, щоб ноги були підняті вгору. Іншим пластунам дай три хвилини часу на те, щоб запам’ятали вигляд їхніх черевиків. Виславши їх потім до кімнати чи куди-небудь, доручи одному пластунові з першого гуртка зробити кілька слідів стопи на пригожому ґрунті. Тепер викликай окремих пластунів другого гуртка. Нехай приглянуться до слідів і скажуть, кому вони належать.

Відрисовування слідів

Покажи гурткові сліди стіп. Зверни увагу, котрий пластун зробить найвірніший малюнок стопи. Пластунам можна йти за слідом, поки не знайдуть пригожого ґрунту, де є добрі відбитки стіп.

Знайди злодія

Попроси чужу людину зробити сліди так, щоб пластуни цього не бачили. Тепер пластуни вивчають ці сліди, щоб потім їх знов упізнати.

8-10 осіб, разом з тією чужою людиною, проходять за чергою перед пластунами та роблять сліди стіп. Кожний пластун пошепки каже роз’ємному судді, котрий з них зробив попередні сліди, тобто подає, котра це була особа з черги. Виграє той, хто правильно відгадає. Коли більше правильних відповідей, виграє той, хто зробить найкращий малюнок сліду з пам’яті.

Йди за слідом

Вишли пішки чи на велосипеді «зайця» з повною кишенею зерна, лушпиння з горіхів, папірців конфетті тощо. Він має час від часу позначати ними свою дорогу, щоб гурток міг за ним слідкувати.

Або вживай пластових знаків, рисованих на землі, складених з гілок тощо, ховаючи при тому в якомусь місці листа.

Оприлюднено в Без категорії

Спостерігання «слідів»

Словом «знак» окреслюють пластуни всякі дрібні деталі, наприклад: сліди стіп, зламані галузки, столочену траву, залишки їжі, краплі крові, волосок і т.п. — все те, що може допомогти тобі здобути потрібну інформацію.

Пані Вальтер Смітсон, подорожуючи в Кашмірі, йшла з кількома тубільними індуськими слідцями за слідами пантери, що задавила й забрала з собою молодого козла. Пантера пройшла в одному місці через широку голу скельну плиту, не залишаючи на ній, очевидно, жодних слідів по своїх м’яких стопах. Слідець раптом пішов на дальший кінець скелі, де вона закінчувалася гострим краєм. Він зволожив палець і повів його здовж краю скелі, поки не знайшов кілька прилиплих до скелі шерстинок козла. Це показало йому, де пантера зійшла вниз, волочивши за собою козла. Цих кілька шерстинок — це було саме те, що пластуни звуть «знаком».

Слідець пані Смітсон знайшов теж ведмедів, помітивши малі «знаки». В одному випадку він помітив, що кора на дереві було свіжоздряпана, очевидячки — ведмежими пазурами, а в другому випадку він знайшов на корі дерева чорну шерстину; це вказувало, що тут ведмідь чухався об дерево.

Як помітити «сліди»

Одна з важливих справ, що її пластун повинен засвоїти собі — будь він військовий розвідник, ловець чи мировий пластун — це не довести до того, щоб він чогось не помітив. Він мусить помітити малі ознаки й сліди й опісля зрозуміти їхнє значення. Але жовтодзюб мусить добре вправлятися, щоб виробити собі звичку справді все помічати й нічого не випускати з очей. Цього можна навчитися добре як у місті, так і на селі.

Так само мусиш вміти помітити всякий незвичайний звук чи дивний запах і зрозуміти, що воно може означати. Поки не навчишся помічати «знаків», у тебе буде дуже мало даних, щоб з них зробити висновки, і з тебе як пластуна не буде ніякої користі.

Пам’ятай: пластун завжди вважає за велику ганьбу, коли стороння людина помітить щось швидше, ніж він — однаково, чи це щось далеке від нього, чи тут же під його ногами.

Коли ти виберешся кудись з вправним пластуном, переконаєшся, що його очі постійно «бігають», розглядаючись в усіх напрямках — далеко й близько — і помічаючи все, що діється навколо.

Раз йшов я з одним пластуном через Гайд-Парк у Лондоні. Раптом він відізвався: «Та коняка трохи кульгає». Близько від нас не було ніякого коня, але я побачив, що він дивиться на коня далеко за ставком. Відразу після того він підняв чудернацький ґудзик, що лежав на стежці. Його очі, як бачите, дивились однаково на те, що було далеко і на те, що було близько.

«Чи ти бачив того чоловіка?»

На вулицях незнаного міста пластун зверне увагу на головні будинки й бічні вулиці, на крамниці, повз які він проходитиме, та на те, що було за їхніми вітринами, так само помітить він, які підводи його минають.

Найбільше, однак, він звертатиме увагу на людей, їхні обличчя, їх одяг, взуття, хід — так, щоб коли його запитає поліцист: «Чи ви бачили людину з темними обвислими бровами, одягнену в синій одяг, як проходила вниз вулицею?» — він міг дати приблизно таку відповідь: «Так, така людина йшла, трохи налягаючи на праву ногу, мала на ногах імпортні черевики, а в руці якийсь пакуночок. Вона повернула вниз на Золоту вулицю, другу вулицю ліворуч звідси, яких три хвилини тому».

Переодягнутися з допомогою простих засобів - це зовсім легка річ, якщо знаєш, як це зробити. Скільки речей виміняв цей чоловік, щоб змінити свій вигляд? Зверни увагу, що те, що робить головну різницю - це змінена постать

Переодягнутися з допомогою простих засобів — це зовсім легка річ, якщо знаєш, як це зробити. Скільки речей виміняв цей чоловік, щоб змінити свій вигляд? Зверни увагу, що те, що робить головну різницю — це змінена постать

Така інформація має часто неоціненну вартість, щоб вислідити злочинця.

Ти пам’ятаєш, як Кім в оповіданні «Кім» вчився спостерігати за допомогою гри, що в ній він мав з пам’яті описати тацю, повну малих предметів, які йому показали на хвилину й опісля прикрили.

І ми вживаємо тієї «Гри Кіма», бо це — визначна вправа для пластунів.

В Італії була революційна організація, звана «Каморра», що приділяла велику увагу вишколові хлопців, привчаючи їх швидко помічати й зберігати в пам’яті речі. Йдучи вулицями міста, каморрист залюбки раптом затримувався і питав хлопця: «Як була одягнена жінка, що сиділа в дверях четвертого будинку праворуч на попередній вулиці?», або: «Про що розмовляли два чоловіки на розі третьої вулиці за нами?», або: «Куди казали їхати візникові і який був його номер?», або: «Який заввишки цей дім і яке завширшки вікно на першому поверсі?» тощо. Або хлопцеві дозволяли одну хвилину розглядати крамничну вітрину, а потім він мав описати все, що там було.

Пластун мусить теж дивитися на землю, особливо вздовж краю хідника вздовж будинків. Я часто знаходив цінні прикраси, що їх загублено. Люди ступали по них і ногами відкидали набік, зовсім їх не помічаючи.

Звертай увагу на обличчя людей, щоб ти міг їх розпізнати

Звертай увагу на обличчя людей, щоб ти міг їх розпізнати

Кожний міський пластун, зрозуміло, мусить знати, де найближча аптека, найближчий поліційний відділ, лікар, лікарня, пожежна сторожа, телефон, станція швидкої допомоги тощо.

 

Подробиці у зовнішності

Подорожуючи поїздом чи автобусом, завжди звертай увагу на кожну подробицю у зовнішності тих, хто подорожує. Приглянься до їх облич, одягу, способу говоріння тощо, щоб ти міг потім кожного з них докладно описати. Намагайся теж дізнатися з їх зовнішнього вигляду й поведінки, чи вони багаті, чи бідні (це звичайно скаже тобі їхнє взуття), яке — правдоподібно — їхнє звання, чи вони щасливі, чи нездужають, чи може потребують допомоги.

Чи можеш дізнатись про їх характер за способом, як вони носять капелюх?

Чи можеш дізнатись про їх характер за способом, як вони носять капелюх?

Але роби свої спостереження так, щоб люди не помітили, що ти їх спостерігаєш, бо вони насторожаться.

Вміння докладно спостерігати людей і відгадувати їх характер і думки має безмежну вартість у промислі й торгівлі, особливо для продавця чи його помічника, коли йдеться про те, щоб намовити людей купити товар чи викрити погані наміри шахраїв.

Кажуть, що характер людини можна пізнати по тому, як вона носить капелюха. Якщо капелюх трохи набік, його власник повинен бути доброї вдачі; якщо капелюх дуже перехилений на один бік — це буде хвалько; коли капелюх сидить на потилиці, його власник не платить боргів; хто ж носить капелюха рівно на чубку голови — це людина, правдоподібно, дуже чесна, але «розумом не грішить».

З ходи людини часто можна теж легко пізнати характер: дивись, як дріботить, вимахуючи руками, діловитий хвалько; як швидко йде довгими раптовими кроками, нервова людина; як ліниво волочить ногами ледащо; як вправно, тихо й швидко ступає пластун тощо.

Вправляйся в спостеріганні!

Навіть невелика вправа в спостеріганні вже дасть тобі змогу досить докладно пізнати з одягу людини її характер. З усіх частин одягу найвірніше свідчить про людину звичайно її взуття.

Раз колись я був з однією панею на селі, і ми бачили, як перед нами йшла молода пані.

«Цікаво, хто ця пані?», — спитала моя приятелька.

«Ба, — відповів я, — може ви цікаві знати, чия це служниця?»

Дівчина була дуже добре зодягнена, але коли я поглянув на її черевики, я здогадався, що одяг належав колись комусь іншому, що вона його дістала й переробила на себе, але щодо черевиків — то вона краще почувалась у своїх власних. Вона ввійшла в дім, де й ми затрималися, і попрямувала до «входу для слуг», отже ми переконалися, що це була одна з служниць.

Раз мені пощастило зробити послугу одній пані, що була в скрутному становищі. Я здогадався, бо йдучи за нею, я побачив, що її підметки до краю зношені, хоч вона й була добре зодягнута. Думаю, що вона ніколи не дізналась, як я дізнався, що їй потрібна допомога.

Коли їдеш у залізничному вагоні чи автобусі з іншими людьми, можеш уприємнити собі час такими вправами: дивлячись тільки на ноги людей і не підводячи погляду вгору, відгадуй, хто ці люди: старі чи молоді, багаті чи бідні, товсті чи худі і т.п. та опісля, глянувши вгору, перевір, як близько був ти від правди.

Я недавно говорив з одним детективом про одного добродія, що з ним ми обидва перед тим розмовляли, і намагалися відгадати його характер.

Я запримітив: «Ну, він в усякому випадку — рибалка».

Мій товариш не міг здогадатися, чому саме рибалка, бо він сам не був рибалкою.

Я запримітив, що з лівого манжета його піджака висіло багато дрібних стрипців з сукна. Не один завзятий рибалка, знявши з вудки штучну муху з гачком, кладе її в шапку сушити; інший вкладає її в рукав. Коли висохне, витягає її, при чому часто видирає нитку чи й дві з сукна.

Пригадай собі, як Шерлок Холмз зустрів раз незнайомого і помітив, що він скидався на заможну людину: він був зодягнутий в новий одяг з жалобою на рукаві, поводився по-вояцьки, ішов моряцьким кроком, був опалений сонцем, мав витатуйовані знаки на руці і в руці дитячі іграшки. За кого б ти був узяв цю людину? Отож, Шерлок Холмз правильно відгадав: він нещодавно відійшов у ступені сержанта з королівського флоту, йому померла жінка, а вдома було кілька малих дітей.

Знаки біля трупа

Декому з вас може трапитися, що він одного дня перший знайде труп людини. В такому випадку треба прослідкувати та записати й найменші знаки, що їх видно на тілі чи біля нього, перш ніж його порушити, або змінити вигляд місця, чи стоптати ґрунт. Поза ретельним відміченням положення трупа (його, по змозі, найкраще сфотографувати так, як його знайдемо), треба дуже старанно перевірити ґрунт навколо нього, не стоптавши його більше, ніж це потрібно, щоб не знищити залишених слідів.

Якщо вмієш, зроби малий малюнок, як тіло лежало і де були навколо нього знаки: це може мати своє значення.

Я знаю два випадки, що знайдено трупи, про які спершу думали, що це хтось вкоротив собі віку, повісившися. Але ретельна перевірка землі біля них — в одному випадку зламані гілки й стоптана трава, а в другому — зім’ятий килим, виявили, що тут було вбивство, і що аж після того повішено тіла, щоб виглядало, ніби вбиті самі на себе наклали руки.

Відбитки пальців

Відбитки пальців — це перша річ, що її шукає поліція на всіх предметах. Якщо вони не відповідають відбиткам пальців убитої людини, вони можуть походити від її вбивці, якого можна ідентифікувати, порівнюючи ці знайдені відбитки з відбитками його пальців.

В одному випадку знайдено старого вченого добродія мертвим у його спальні з однією раною на чолі і з другою на лівій скроні.

Дуже часто вбивця після вбивства хапає закривавленими від свого злочину руками за двері чи за дзбанок, щоб помити собі руки.

У згаданому випадку на часописі, що лежав на столі, були відбитки трьох закривавлених пальців.

Підозра впала на сина вбитого, і поліція його заарештувала.

Але ретельна перевірка кімнати й відбитків пальців виявила, що старому панові стало вночі погано. Він встав з ліжка, щоб дістати якісь ліки, але поблизу стола йому закрутилася голова і він упав, вдаряючи прудко головою об ріг стола, і зранив собі скроню; (рана цілком співпадала з рогом стола). Намагаючись встати, він схопився за стіл і залишив криваві відбитки пальців на часописі, що там лежав. Потім він знов упав і вдруге поранив собі голову, цим разом об ніжку ліжка.

Відбитки пальців порівнювали з пальцями трупа і з’ясувалося, що вони такі самі. А треба знати, що на 64000000000000 людей не знайдеш двох з однаковими взірцями на шкірі пальців. Так стало ясно, що тут не було душогубства, і сина небіжчика звільнили як невинного.

Інші знаки

В російському місті знайдено вбитого банкіра. Поблизу тіла лежала цигарничка з янтарним мундштуком. Цей мундштук виглядав дуже дивно: його можна було тримати в устах тільки в одній позиції; на ньому виднілися знаки двох зубів. Ці сліди показували, що зуби були різної довжини.

Зуби вбитого виявилися зовсім правильні, отож очевидно, що цигарничка не його. Але його небіж мав зуби, що цілковито відповідали знакам на мундштуці. Його заарештовано, і опісля знайдено дальші докази, що виявляли, що саме він був вбивцею. Таке ж оповідання є в «Записках Шерлока Холмза» під назвою «Пацієнт в лікарні». Тут знайшли повішеного чоловіка й уважали його за самовбивцю… Аж прийшов Шерлок Холмз і виявив на підставі різних знаків, як напр., недокурків, покусаних різними зубами, слідів ніг тощо, що в кімнаті разом з тим чоловіком перед його смертю було аж троє людей. Вони й повісили його.

Подробиці країни

Коли перебуваєш на якійсь околиці, зверни увагу на орієнтаційні знаки, тобто такі предмети, що допоможуть тобі знайти шлях та не дозволять заблукати, напр.: далекі узгір’я, церковні вежі, — і ближчі предмети, як: цікаві будинки, дерева, ворота, скелі тощо.

Але запам’ятай собі: помічаючи такі орієнтаційні знаки, що їх колись захочеш використати, щоб сказати комусь іншому, як йому там знайти шлях, ти мусиш приглянутись до них дуже уважно, щоб потім описати їх без помилок і в належному порядку. Мусиш помітити й запам’ятати собі кожну бічну доріжку й кожну стежку.

Мусиш теж звертати увагу на дрібніші знаки, напр.: птиці, що зриваються і раптом відлітають (це означає, що в даному місці появилась якась людина чи якась звірина), на куряву, яка наведе тебе на думку, що там рухаються звірята, люди чи підводи і т. ін.

Велика курява не завжди означає багато людей. Ось підступ, якого вживали, щоб відвернути увагу ворога: по запиленій дорозі волочили галуззя з дерев, щоб наслідувати рух кінноти

Велика курява не завжди означає багато людей. Ось підступ, якого вживали, щоб відвернути увагу ворога: по запиленій дорозі волочили галуззя з дерев, щоб наслідувати рух кінноти

Очевидно, на селі ти повинен так само, як і в місті, дуже дбайливо звертати увагу на всіх перехожих: як вони зодягнені, що нагадують їхні обличчя, який у них хід, – ти повинен перевірити сліди їхніх ніг і намалювати собі їх у нотатнику, щоб опісля, зустрівшись де-небудь з ними, міг знову їх упізнати, як це робив пастушок в оповіданні на початку цієї книжки.

Звертай теж увагу на сліди тварин, птиць, коліс і т.п., бо вони можуть дати тобі важливу інформацію.

Читання слідів — це така важлива річ, що про те я влаштую ще окрему гутірку.

Відкриті очі

Нехай ніщо не буде замале для твоєї уваги. Ґудзик, сірник, попіл цигарки чи листок — все те може мати велике значення.

Пластун має дивитися не тільки перед себе, але й на обидва боки і позад себе; він, як каже прислів’я, мусить «мати очі й на потилиці».

Часто, раптово оглянувшись, побачиш «ворожого» пластуна або й злодія, що зрадить себе так, як цього ніколи не зробив би, коли б знав, що ти оглянешся.

Є цікаве оповідання Фенімора Купера під назвою «Шукач стежок», де гарно описана робота червоношкірого індіанського розвідника. Він «мав очі на потилиці» і, пройшовши мимо кущів, помітив поміж свіжим листям один чи два зів’ялі листки. Це викликало підозру, що хтось приніс туди ці листки, роблячи собі кращий сховок; так викрив він кількох утікачів.

Нічне пластування

Пластун має вміти помічати малі подробиці так само добре вночі, як і вдень.

Вночі він робить це в основному слухом, деколи й дотиком чи нюхом.

В нічній тиші звуки несуться далі, ніж удень. Якщо прикладеш вухо до землі чи до палиці або особливо до барабана, що доторкається землі, можеш на далеку віддаль почути стукіт кінських копит чи тупіт людських ніг.

Інший спосіб: відкрий ніж з вістрям на обидва боки; одне вістря встроми в землю, а друге тримай обережно поміж зубами, — тоді чутимеш далеко краще.

Людський голос, навіть коли говориш пошепки, несеться на далеку віддаль і його не переплутаєш з будь-яким іншим звуком.

Я часто вночі пробирався крізь передні сторожі, після того, як, підслухавши тихий шепіт їхньої розмови або хропіння сонних, дізнавався, де стояли стійки.

Гурткові вправи в спостереженні

В місті

Насамперед навчи помічати різні роди крамниць, що мимо них вони йшли, і пригадувати собі їх у відповідному порядку. Опісля: запримітити й запам’ятати назви крамниць. Пізніше: запримітити й запам’ятати по двохвилинному огляді зміст крамничних вітрин. Вкінці: запримітити зміст різних крамничних вітрин у півхвилинному чергуванні для кожної.

Навчи хлопців помічати незвичайні будинки як орієнтаційні знаки, число поворотів вулиці, що нею звичайно ходять, назви інших вулиць, подробиці возів, що проїжджають мимо, та передовсім подробиці у зовнішньому вигляді осіб щодо їх одягу, характерних ознак чи ходу. Насамперед покажи їм, як це робиться. Опісля вишли їх до міста та випитуй після повернення.

Доручи пластунам розвідати й запам’ятати собі, де містяться всі пожежні сторожі, поліційні дільниці, лікарні тощо.

На селі

Виведи гурток на прогулянку і навчи хлопців помічати віддалені головні риси околиці як орієнтаційні знаки, напр.: узгір’я, церковні вежі тощо та близькі орієнтаційні знаки, як: особливі будинки, дерева, скелі, ворота тощо. Нехай також запримічають побічні дороги й стежки, різні роди дерев, птиць, тварин, слідів, а далі людей і возів.

Вишли хлопців на прогулянку. Після повернення випитай у кожного з них зокрема, або нехай усі пишуть на папері, відповіді на яких шість питань щодо деяких пунктів, що їх повинні були помітити. Вартість вишколу помітно піднесеться, коли зробиш наперед деякі малі знаки на землі або розкинеш там ґудзики чи сірники тощо, що їх хлопці мають помітити або й позбирати та принести; це добрий засіб, щоб примусити їх просліджувати ґрунт близько себе так само, як і віддалені предмети.

На курінних сходинах влаштуй сцену з «випадком» без попередження, напр.: з’являється чоловік, «збиває з ніг» виховника і утікає. Кожний гурток пише опісля повідомлення про те, що сталося, подає опис тієї особи тощо.

Ігри в спостереженні

Шукай наперстка (В кімнаті).

Вишли гурток з кімнати. Поклади наперсток, перстень, монету, клаптик паперу чи інший малий предмет на місце, де його добре видно, але важко запримітити. Поклич гурток, нехай його шукає. Коли хтось із пластунів побачить його, іде ще трохи далі й спокійно сідає, не зраджуючи іншим місця, де він схований.

За якийсь час доручають йому показати знахідку тим, кому не пощастило знайти.

Далеко — близько (В місті або на селі)

Роз’ємний суддя йде вздовж визначеної дороги чи іншої лінії з гуртком у гуртковім укладі. Він має з собою картку для записування балів для кожного пластуна.

Кожний пластун розглядає зазначені подробиці, і як тільки щось помітить, біжить до роз’ємного судді, щоб показати йому те, або й віддати знайдену річ. Роз’ємний суддя записує відповідні бали проти прізвища пластуна. Хто здобуде найбільше балів під час прогулянки, — виграє.

Подробиці вибираємо, як подано далі, щоб розвивати спостережливість пластуна та навчити його дивитися далеко й близько, вгору й униз. Кожного разу, як граємо цю гру, підбираємо інші предмети; кожного разу повинно їх бути 8-10.

Кожний знайдений сірник 1 бал
Кожний знайдений ґудзик 1 бал
Побачити сліди птаха 2 бали
Побачити сивого коня 2 бали
Побачити голуба на льоту 2 бали
Побачити сидячого горобця 1 бал
Побачити ясеня 1 бал
Побачити розбите вікно 1 бал (І так далі).

Крамнична вітрина (В місті поза домом)

Роз’ємний суддя доручає гурткові пройти мимо шістьох крамниць, призначаючи для кожної крамниці півхвилини. Відпровадивши хлопців, він дає кожному з них картку паперу й олівець та доручає написати на ній з пам’яті, що він запримітив, скажімо, в третій і п’ятій крамниці. Хто правильно опише найбільше предметів, той виграє. При тому поодинокі пластуни повинні змагатися парами. Ті, що програли, змагаються знов, поки гра не дійде до найслабшого. Таким чином найслабший має нагоду найбільше вправлятися.

Що є в кімнаті? (В кімнаті)

Пошли кожного пластуна до якоїсь кімнати на півхвилини. Коли вийде, нехай зробить список меблів і предметів, які помітив. Хто запримітить найбільше, виграє.

Найпростіший спосіб записувати бали пластунам — це зробити собі список усіх предметів тієї кімнати з колонками балів для окремих пластунів. Так можна легко порахувати бали.

Гра Сетона

Приготуй картки з картону, розділеного щонайменше на 12 малих квадратиків. Кожний пластун дістає одну карту й олівець і з тим відходить на кількасот ярдів.

Провідник бере тепер великий шматок картону, поділеного на таке саме число квадратиків, боки яких завдовжки щонайменше три цалі. Провідник має кілька чорних паперових кіл з проміром півцаля, і припиначі. Яких шість кіл він уміщує на своїй таблиці, де схоче. Він тримає свою таблицю так, щоб пластуни могли її добре бачити. Тепер пластуни поступово наближаються, поки не побачать чорні кола на таблиці провідника; тоді вони зарисовують на своїх картах чорні точки на відповідних місцях. Хто це зробить правильно з найбільшої віддалі від провідника, той виграє.

За кожне правильно уміщене коло давай п’ять балів та віднімай один бал за кожних два цалі меншої віддалі від найдальшого пластуна.

Пачкарі через кордон

«Кордон» — це лінія в терені яких 400 ярдів завдовжки, найкраще якась дорога чи широка стежка або смуга піску, що на ній добре видно сліди ніг. Один гурток пильнує кордону, розставивши стійкових вздовж тієї дороги; посередині поміж кордоном і «містом» перебуває запасна частина сторожі. «Місто» — це пункт, визначений деревами, будинками чи прапорцями, якої півмилі від кордону. Ворожий гурток пачкарів збирається якої півмилі з другого боку кордону. Вони мають перейти через кордон у будь-якому складі: поодинці, гуртом чи розсіяно, і мають дістатися до міста ходою, бігом чи пластовим кроком. Тільки один з них, припускають, справжній пачкар, і він має на черевиках особливі набійки, щоб робити сліди. Стійки проходжуються сюди й туди по своєму відтинку (бігти можуть тільки після того, як проголошено «тривогу»), чекаючи на сліди пачкаря. Як тільки котрий стійковий побачить слід пачкаря, дає знак «тривоги» запасній частині й кидається якомога швидше йти за слідом. Запасна частина співпрацює з ним, і вони всі намагаються спіймати пачкаря, поки дістанеться до міста. Якщо він увійде в межі міста, тоді він у безпеці і виграє.

Гра Кіма

Примісти 20-30 малих предметів на тацю, або на стіл чи підлогу, напр.: два-три різних роди ґудзиків, олівців, корків, ганчірок, горіхів, камінців, ножів, мотузків, світлин, одне слово — все, що можеш знайти, і прикрий все те полотном чи сурдутом.

Приготуй список цих предметів і зроби колонки для відповідей кожного хлопця за таким зразком:

Предмети

Джон

Браун

Сміт

Еткінс

Ґрін

Волоський горіх
Чорний ґудзик
Червона ганчірка
Кишеньковий ножик
Жовтий олівець
Корок
Мотузок
Поштова марка

Тепер відкрий предмети на одну хвилину, пильнуючи за годинником чи рахуючи повільно до 60. Після того знов їх прикрий.

Нехай тепер кожний хлопець зокрема назве тобі пошепки всі предмети, що собі їх запам’ятав, або кажи йому їх списати, і запиши собі це на картці підсумків.

Виграє той, хто запам’ятав найбільше предметів.

Втікачі

Кожний пластун з гуртка має прикріплене на плечах на сорочці кругле коло з білого картону з виразно написаним числом.

Один член гуртка — це «втікач», всі інші — «ловці».

Втікачеві, котрий має на черевиках набійки, що залишають сліди, або іншим чином залишає за собою сліди, дають яких десять хвилин часу для втечі. Після того всі інші з гуртка вирушають й намагаються його вислідити.

Як тільки «ловець» підійде близько до «втікача» так, щоб той його не бачив, але щоб міг зняти число з плечей «втікача», — «втікач» спійманий. Але якщо «втікачеві» пощастить якимсь чином зняти число з «ловця», тоді цей виходить з гри.

Пластун, що зняв з плечей іншого пластуна число, мусить це число голосно назвати, щоб той знав, що він виходить з гри.

Під час цієї гри треба обережно підкрадатися. За «втікача» вибирають якогось бистрішого пластуна з гуртка, бо він має не тільки обминати 6−7 «ловців», але й мусить намагатися «взяти їх у полон», якщо не хоче, щоб його «вбили».

Оприлюднено в Без категорії

Гурткова ватра

Буває на мандрівці, що Ти й Твої друзі скінчили вже всі денні зайняття, а тут надходить погідний літній вечір, і Вам залишається ще досить часу до нічного опочинку.

Сонце сховалось уже за гущавину лісу, ще тільки рожеві хмари на заході змагаються із сутінками темрявою ночі. Надходить пора, коли хочеться розтлити во¬гонь, не для варення страви, бо вечеря вже давно від¬булася, але на те, щоб продовжити день, щоб сісти дружнім колом у мерехтливому сяйві, і погуторити, поспівати, помріяти чи повеселитись.

Вогонь у нічній темряві має завжди свій особливий чар. Коли розпалиться більшу — як звуть карпатські верховинці — ватру, коли полум’я весело палахкотить і кидає високо в темінь ночі рої яскравих іскор, коли вітрець, весело граючись, творить дивні, мінливі форми з полум’я й диму, «ас усіх захоплює краса й сила цієї стихії, .цього опанованого людиною “чуда природи” — вогню. Оця краса й сила вогню розбуджує нашу уяву, створює веселий, дружній настрій, тісніше гуртує нас своїм блиском і теплом в одну ‘близьку пластову сім’ю.

І тоді, по мовчазній хвилині розпалювання ватри, без особливих приготувань розвивається цікава, дружня, раз весела, то знову поважна розмова й “програма”.

Ось, наприклад, юнак з пластовим псевдом “Ведмідь” починає розказувати свою нинішню пригоду, як на нього несподівано напав рій диких бджіл. “Сміхун” поважно завважує, що, мабуть, розумні бджоли зразу пізнали його ведмежу шкуру й охоту поласувати медом.

Сипляться дотепи на тему підпухлого ведмежого ока, «а тему погоні бджоляного війська, що так хоробро виступило до бою з “переважаючим” — біда лише, що тільки ‘вагою, а не відвагою — ворогом.

Сміються всі з опису ведмежого відступу аж до таборової кухні, де кухар з ополоником в одній, а з димучою головешкою у другій руці “прибув на допо¬могу” і зупинив дальшу погоню бджоляної армії.

Починається дискусія, як це дивно, що бджоли, не зважаючи на небезпеку, а то й певну смерть, стають до бою в обороні своєї спільноти.

Гуртковий філософ “Сковорідка” (прозвали його так через нахил до філософування, а також через те, що залюбки носить на мандрівці сковорідку, бо дуже любить жарене сало) порівнює “розум” бджіл з розу¬мом людини.

Хтось інший пригадує оповідання свого дядька про те, як три стрільці з його сотні зупинили наступ цілого куреня ворожого війська. А коли він кінчає і кожний мовчки задивлюється у вогняні язики ватри, “Грайко , вдаривши в струни гітари, починає бадьору пісню “Орли готові вже до лету…” І коли всі співають цю пластову пісню:

“Понад хмари полинем
Наїздогони вітрам…”,

то віриться, що ті молоді друзі таки справді думають здійснити свій задум:

“На Вкраїну ми кинем
Поклик волі степам…”

Несподівано чотири юнаки потайки змовились і ви¬ступають з показом веселого “лицарського турніру”: два менші ростом; — “лицарі”, а два сильніші несуть їх на своїх раменах, неначе лицарські “верхівці”.

На честь переможця, що приневолив свого против¬ника “злізти з коня”, “Грайко” пропонує заспівати стрілецьку пісню “Не сміє бути в нас страху, ні жадної три¬воги, бо ми є лицарі грізні “Залізної Остроги’…” Знову сипляться жарти, оповідання…

Непомітно, безжурно минає веселий час. Хотілось би ще ось так гуторити, бавитися до пізньої ночі.

Та провідник мандрівки нагадує, що завтра чекає гурток дальша намічена програма, чекають юнаків нові переживання і пригоди, нова наснага. Гурток мусить по¬казати, що справді “Орли готові вже до лету” — як це в пісні співалося.

Тож на наказ провідника юнаки творять дружнє ко¬ло довкола ватри, що догоряє, і лунає мрійливий спів-молитва:

Ніч вже йде… За верхи Ясне сонце зайшло. Юнаки! Тихо спіть без тривог… З нами Бог!

Ось так може виглядати гурткова ватра. Вона, як і сходини, це зустріч тільки членів гуртка. Не може бути на ній сторонніх людей, які сподівались би побачити якусь імпрезу чи показ наших уміл остей. На неї тільки винятково запрошуємо особливих приятелів гуртка, які разом з мами беруть у ній участь.

Ватра в гурті

Ватри, на яких буває більше гостей, відбуваються при нагоді більших пластових імпрез і зустрічей під го¬лим небом. Вони вимагають старанної, підготованої про¬грами.

Програми ж гурткової ватри заздалегідь не плянуємо. Вона буває якраз найкращою тоді, коли все відбувається несподівано й невимушене, коли “програма” твориться природним розвитком подій, настрою і роз-мови.

Не раз таку ватру без особливої програми, прове¬дену в колі найближчих друзів, згадують пластуни ці¬ле життя.

При ній твориться тривке пластове братерство, по¬стають задуми й рішення, що, буває, важать на цілому дальшому житті як окремих пластунів, так і цілого гуртка.

Оприлюднено в Без категорії

Дещо про ватри

Іде літо, а з ним час прогулянок, таборів, ватер… Напевно доведеться тобі будувати не одну ватру. Щоб оце будування зробити тобі легким і приємним, запам’ятай, що кожна доб¬ра ватра має бути легка до запалення, має ясно горіти і мас горіти довго, — щоб можна було перевести при ній запляновану програму.

Не забувай про небезпеку пожежі і тому вжий усіх заходів, щоб і добір місця і са¬ма будова ватри були безпечними. А ось кіль¬ка практичних вказівок: найперше роздобудь матеріял для ватри. Він є трьох родів: на підпалку — сухі листки, чатиння, дрібненькі гіл¬лячки, що відразу спалахнуть від сірника; хмиз — тріски, малі гілки, що запаляються від матеріялу на підпалку, і властиве паливо — грубші гілляки й колоди дерева. Вони всі мусять бути сухі. З того матеріялу легко збудувати кожну ватру, і до її підпалки не треба вживати ніяких штучних засобів, як от бензина, папір чи запальні порошки. Справжня бо пластова ватра не має ніякого штучного матеріялу до підпалення, а підпалюють її звичайно сірником, а ще краще смолоскипом, якщо при цьому е відповідний церемоніял.

Для кількох осіб на прогулянці найкраща ватра це т. зв. «зірка». Для цього 5 або б ко¬лод сухого і не гнилого дерева укладається у формі зірки (дивись рис. ч. 1). Там, де колоди або кругляки сходяться разом, будується стіжок, малий, із т. зв. гніздом для підпалення. В міру того, як кругляки згоряють, їх треба при-сувати ближче, а згодом можна їх заступити новими кругляками.

Ватра

Справді репрезентативна ватра не завжди мусить бути велика. От візьми «криничку». До¬свідчений таборовик знає, що її поверхня при підставі не мусить бути більша, як 4 на 4 стопи, якщо використовується відповідне дерево. Ці¬ла тайна в тому, що колоди чи кругляки треба укладати тісно одну при одній, щоб було якнай¬менше вільного місця (гл. рис. 2). І так, на підставу беремо кругляки б до 8 інчів завгруб¬шки, яких 3 до 4 стопи завдовжки. їх треба попиляти, щоб вони були однакової довжини для естетичного вигляду ватри, а крайні коло¬ди, щоб не розсувалися на боки, забезпечуємо коликами, вбитими в землю, як на рис. 3. І так ставимо одну верству кругляків на другу, кож¬на наступна навхрест і коротша від поперед¬ньої. На кілька верстов під верхом будуємо «гніздо» для підпалки ватри. Таку ватру обо¬в’язково підпалювати згори, бо тоді вона го¬рить згори вниз і горить довго — більше як годину, без потреби докладати нове паливо. Звичайно, завжди краще мати в резерві і до¬даткове паливо, як от дрібні гіллячки для біль¬шого світла, коли його потрібно, як також і грубі поліна для довшого горіння.

Ватри

Не зроби випадково прогріху проти пла¬стового «стилю» і не пробуй замаїти готову ватру свіжими гіллячками із зеленим листям. Увечері цього й так не буде видно, тільки буде багато диму, мало світла — і нічого більше.

Якщо хочеш мати особливі ефекти, спро¬буй збудувати ватру на підвищенні. Для цього збудуй міцний поміст довільної височини (як потрібно для ефекту), покрий його шаром зем¬лі завгрубшки на 3-4 цалі, а на ньому вже будуй ватру, як звичайно. Одна з ватер на Ювілейній Пластовій Зустрічі в США 1962 року була збудована саме так.

І ще: памятай про ватру на воді. Тут поміст будуємо у вигляді порону, але так, щоб він витримав цілу ватру і не потонув з нею; укриваємо поміст шаром землі і на ньому бу¬дуємо ватру. Тільки не забудь прив’язати по¬ром шнуром до берега, щоб він разом з ватрою не поплив за водою.

А якщо ти пробував будувати, якусь ціка¬ву й оригінальну ватру, то не забудь написати про те…

Оприлюднено в Без категорії

Пластові ватри з більшою кількістю учасників

Як Ти читав у попередньому розділі, ватра пластового гуртка звичайно не потребує наперед підготованої програми. Вона укладається самочинно, природним розвитком подій, розмов і настрою.

Але ватра більших пластових з’єднань, наприклад, куреня, табору, коша, станиці, має як правило якесь особливе призначення і тому також своєрідний характер.

Ось так може бути “Ватра пластової дружби”, на якій окремі гуртки чи курені, що рідко зустрічаються, хочуть краще познайомитися, закріпити дружбу, позмагатися у своїх умілостях у співі, танку, деклямаціях, скечах тощо. Курінь може з нагоди, наприклад, десяти¬річчя свого постання влаштувати “Ювілейну ватру куреня”, в якій юнаки згадують пройдений шлях і на¬креслюють майбутній. При нагоді “Свята Весни” від-буваються звичайно ватри в рамках станиці. Тоді можемо нав’язати програму ватри до старинних народніх звичаїв святкування Купала, а також розпочати нею літній сезон пластування. Може бути влаштована ватра на свято Юрія, патрона Українського Пласту, або при¬свячена якійсь події з наших визвольних змагань тощо.

Кожна така ватра повинна бути заздалегідь підготовлена, а в її програмі дібрані точки і їхній поря¬док повинні відповідати задуманому характерові й гар¬монізувати з призначенням цієї пластової дружньої зустрічі, що в сутінках ночі та при блиску вогню має свій особливий чар.

Уже сам обряд запалювання ватри може де в чому відрізнятися, залежно від характеру ватри. Коли це буде, наприклад, “Ватра пластової дружби” — будуть її запалювати відпоручники пластових з’єднань, що бе¬руть у ній участь. Коли це “Ювілейна ватра куреня” — може її запалювати запрошений колишній член куреня з часів його постання, разом з наймолодшим юнаком теперішнього стану.

Це саме стосується коротких промов, гутірок, пісень, танців, скечів та інших точок, їх змісту, характе¬ру тощо.

Коли, буває, під час ватри передбачено теж якусь точку урочисто-поважного змісту (наприклад, заприся-ження учасників), тоді треба мати на увазі, щоб вона була своєрідним завершенням ватри і її настрою. Тому, складаючи програму ватри, не передбачаємо після цього урочистого моменту таких точок, які приглушували б враження і псували святково-піднесений настрій, з яким учасники повинні розійтись і який має зали¬шитись у їхній пам’яті на довгий час, часом і на все життя.

Ватра тоді буде вдалою і справді пластовою, ко¬ли в ній візьмуть активну участь усі присутні, чи то групами в окремих точках, чи то хоч би тільки збір¬ним співом пісень.

Сіріли у сумерку

Більша кількість гостей-глядачів може брати участь тільки з дозволу пластового проводу, наприклад, станиці, проводу зустрічі чи табору.

Ватру підготовляє визначена для цього група під проводом досвідченого в цьому ділі і відповідального за цілість пластуна. Для справного проведення підготови і самої ватри ця група звичайно ділить працю на дві частини: перша підшукує і очищає місце під ватру, приготовляє відповідну кількість сухих гілок, під час програми ватри доглядає вогню, а по ватрі гасить його і дбає про те, щоб місце залишити у повному порядку. Друга складає й переводить програму і дбає за те, щоб окремі точки своїм змістом і рівнем відповідали культурному стилеві пластової імпрези й наміченому ха¬рактерові ватри.

Дуже важливою справою є добір програмового провідника ватри, який вільним, але відповідним до програ-ми (поважним або дотепним) способом заповідав би окремі точки, підтримував настрій і керував цілою про-грамою згідно з її призначенням і передбаченим часом тривання. Від його вмілости, швидкої зарадности і помисловости залежить великою мірою успіх ватри.

Оприлюднено в Без категорії

Деякі напрямні для організації таборових ватр

Ото вже гомону було,
Усе співало, реготало,
Кричало, тупало, гуло,
До півночі, мабуть, співало,
Що ледь горлянку не порвало.
Аж поки спати не пішло…

Враження від ватри, записані від мешканки села N, біля якого стояв пластовий табір.

Вогонь піднімається вгору. Хоче торкнутися зірок на небі. Час від часу вибухає снопом іскор, що розсипаються навколо золотими краплинами. Вогонь виграє світлом на обличчях юнаків, що сидять навколо у тісному колі. Тсс! Ватра починається…

Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре запланованої і переведеної програми.

При складанні загального плану таборових ватр візьміть до уваги:

  • тему табору;
  • історичні дати;
  • народні та релігійні свята;
  • різноманітність ватр протягом табору.

Наприклад, якщо табір триватиме з 5 по 19 липня, то програми ватр і вогників можуть мати приблизно такий вигляд:

  • 5 липня (ватра відкриття);
  • 6 липня (свято Івана Купала);
  • 7 липня (весела ватра тема “Детективи”);
  • 8 липня (диспут на тему “Чи потрібен особистості колектив?”);
  • 9 липня (вогники);
  • 10 липня (весела ватра “Мандруючи світами”);
  • 11 липня (ватра-диспут “Чи можна українців вважати нацією світового значення?”);
  • 12 липня (день святих Апостолів Петра і Павла; ватра легенд);
  • 14 липня (весела ватра);
  • 15 липня (ватра – творчий вечір; таборовики читають свої поезії, виконують власні та таборові пісні);
  • 16 липня (День проголошення декларації про державний суверенітет України – патріотично-історична ватра);
  • 17 липня (гурткові вогники);
  • 18 липня (ватра закриття).

Перед початком табору подумайте, що вам знадобиться для підготовки костюмів та декорацій (тканина, папір, маркери, клей тощо). Декораціями вам інколи може слугувати те середовище, в якому ви знаходитеся. Якщо ваш табір розташований неподалік руїн сереньовічного замку, то одна з ватр може бути театральною постановкою відповідної доби. Якщо ви знаходитеся на березі моря, то завчасно підготуйте гарні легенди про море і його мешканців і нехай гуртки їх інсценізують.

Табір ватра в темноті

Перед тим як організовувати ватру, потрібно чітко визначити її ціль.

Ціллю ватри може бути:

  • створення атмосфери для емоційних пережи;
  • передача певних думок чи настанов з метою ствердження пластових та загальнолюдських ідеалів;
  • розвага;
  • розкриття творчого потенціалу табооовиків;

Найпростіша і найпоширеніша програма ватри:

1. Церемонія відкриття. Відкриття впливає на подальший настрій учасників ватри. Тому веселу ватру відкриваємо весело: з “бомбою”, галасами, ритуальними танками, викликанням вогню тощо. Поважну ватро відкриваємо урочисто, наголошуючи на символіці ватри (єднанні усіх пластунів світу, паралелі з повстанцями, січовими стрільцями, козаками тощо).

2. Ведучий. Він мусить мати відповідний голос, авторитет, швидку реакцію і вміння пристосуватися до ситуації, акторський хист, почуття естетики і доброго тону. Ведучих може бути двоє, троє. Крім того, в ролі ведучих можуть виступати персонажі курінної творчості, казкові герої тощо. Наприклад, у куреня ч.20 існує ряд курінних героїв, на зустріч з якими завжди чекають таборовики: лейтенант Перець – таборовий детектив, супервиховник і антивиховник, братчик Кролик та братчик Лис.

Якщо потрібно, ведучому можуть допомагати люди, які слідкуватимуть за часом, вводитимуть у програму різних дійових осіб, забезпечуватимуть

3. Виступи гуртків на завдану тему. Виступи продиктовані темою ватри. Завдання гуртки отримують завчасно. Це можуть бути пантоміми, мюзикли, лялькові театри, пісні, імпрези, пародії, атракціони тощо.

4. Пісні. Жодна ватра не обійдеться без пісень. Всі точки на ватрі повинні чергуватися піснями. Якщо виступають гуртки з імпрезками, то пісні добре співати між виступами гуртків. Під кінець ватри варто співати більш спокійних пісень. Наперед визначте, хто починатиме ту чи іншу пісню.

5. Інерційний момент. Ніколи не задумується як точка програми, але, як правило, завжди присутній у бажанні поспівати, поговорити ще.

6. Час закінчувати ватру. Варто закінчувати у момент, коли “хочеться ще!”, щоб наступна ватра чекалася з нетерпінням.

7. Церемонія закриття. У будь-якому випадку, це спокійна, піднесена частина ватри. Традиційно виконуються “Сіріли у сумерку”, “Ніч вже йде”, “Іскра”, “На до-бра-ніч!!!”, “Царю небесний”.

Форми ватр можуть бути наступними:

  • шоу;
  • дискусія;
  • творчий вечір;
  • народне свято.

Ватра може бути поважною, веселою або складатися з двох частин.

Програма ватри

Поради ведучому:

  1. Ніколи не забувайте про пластово-куль турний рівень програми ватри.
  2. На ватрі не повинно бути вільного часу між точками, бо увага і настрій швидко зникають.
  3. Не говоріть, поки не буде загальної уваги.
  4. Намагайтеся залучити всіх.
  5. За недоречну поведінку зробіть юнаку зауваження, але в жодному випадку не дратуйтеся і не кричіть.
  6. Не блазнюйте.
  7. Вмійте виправляти чужі помилки.

Ватра

Пропонуємо кілька варіантів ватр

Ватра “Таборові детектива”. Завдання гурткам: у формі імпрези-детективу розслідувати справи про викрадення солом’яного бичка, приниження честі і гідності Червоної шапочки, сімейного конфлікту Лисичка-сестричка і Вовчика-братика, розшуку Попелюшки тощо.

Ведучі: славний лейтенант Петро Перець (реаліст) і його молодший помічник Василь Квіточка (романтик). На прикладі кожної “справи” лейтенант Перець вчить свого молодшого колегу.

Ватра “Машина часу”. Завдання гуртків представити казку про Козу-дерезу в різних часових вимірах: доісторичний період – про Козозавра-дерезавра; доба середньовіччя – про Дулькізею; соціалістично-революційний період – про козу Ульянку Іллінішну тощо.

Аналог – ватра навколо світу, коли якась відома казка представляється в національних традиціях різних країн. Наприклад, українська “Кривенька качечка” може перетворитися в Індії в Качкіту Крівіті, в Іспанії в Качменсіту Кончіту і т.д.

Ватра-вечорниці. Ведучі – баба Палажка та баба Параска. Згадують молодість, свої вечорниці. Завдання гурткам інсценізувати веселу історію про вечорниці, страшну історію, історію-кохання чи сватання тощо.

Ватра-телешоу. Ведучий – надмірно жестикулюючий шоумен. Завдання гурткам: спецвипуск таборових новин, вечірня казка “Надобаніч таборовики!”, таборовий Хіт-парад, таборовий подіум – моделі від кутюр, шоу самотнього таборовика…

Ватра-диспути. Про один із способів ведення дискусії ми писали в журналі ч.1 за 1998-99р. Якщо це надто складно, тоді можна спростити правила: заздалегідь членам двох гуртків оголошується завдання. Обидві дискутуючі сторони мають 5 хвилин для того, аби проаргументувати свою позицію. Після цього гуртки мають право задати по 3 запитання один одному. Тоді до диспуту приєднуються всі таборовики, де кожен висловлює власну думку з приводу обговорюваного. Завершальне слово в диспуті має комендант, який повинен узагальнити все почуте і, якщо є потреба, підсумувати розглядуване питання у відповідності з існуючими в Пласті та суспільстві морально-етичними нормами поведінки.

Зразки тем диспутів:

  1. Експерименти на тваринах виправдані.
  2. Треба скасувати смертну кару.
  3. У сьогоденному суспільстві все ще не існує справжньої рівності між чоловіками та жінками.
  4. Нації повинні відмовитися від іноземних впливів та підтримувати власну культуру.
  5. Чоловікам притамана природня зверхність над жінками.
  6. Тоталітарна держава краще піклується про своїх громадян, ніж демократична.
  7. Вивчення історії не має практичного застосування.
  8. Наука й техніка спричинили більше шкоди, ніж користі.
  9. Екологічним кризам надається перебільшене значення.

Ватра до Дня Незалежності.

Повинна готуватися особливо ретельно. Бажано, аби сценарій ватри був підготований заздалегідь з використанням цікавих церемоніалів. Настрою та урочистості додадуть ватрі смолоскипи.

Дану ватру пропонуємо проводити у формі екскурсу в різні часові виміри України (докняжа доба, період Київської Русі, козацька доба, період УНР, визвольні змагання ОУН, УПА, сучасність), причому, наголошуйте на переможних аспектах культурно-історичного розвитку української нації. Кожну добу ведучий представляє невеличким есе (2-3 хв.), між якими гуртки показують заздалегідь підготовані інсценізації (літературних творів, легенд, спогадів з піснями відповідної епохи). Матеріал для цих інсценізацій готується до табору; юнаки лише представляють своє театральне бачення.

Варіант: ватра з історії розвитку Пласту, про січових стрільців, повстанців.

Якщо ватра передбачає показ якихось театральних мініатюр, варто подбати про сцену. Для цього ж знову скористайтеся елементами природного середовища, що оточує ваш табір. Це може бути стіна замку, основа дерев тощо.

Глядачів найкраще розмістити у пів-колі. Біля сцени з двох сторін розкладіть по вогнищу для освітлення сцени. Якщо є потреба, її можна освітлювати ліхтариками (це можуть бути ліхтарики з кольоровими фільтрами). Між сценою і глядачами буде палати таборова ватра.

Вогник

Вогник – це місце, де юнак може відпочити від занять, відчути близькість своїх товаришів.

Вогник має відносно інтимну ат¬мосферу, розрахо¬ваний на гурток. Програма вогника складається з розмов на мораль¬но-етичні теми, роз¬повідей, дискусій, пісень.

Оприлюднено в Без категорії

Програми на ватри

Ватри і вогники

Є різниці між ватрою і вогником. Вогник можна зробити спонтанно; ватра повинна бути заплянована. Ватри — більш формальні і зорганізовані і часами вимагають досить багато підготовки. Як заплянувати і як провадити програмою ватри, щоб була змістовна і цікава? Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре заплянованої і переведеної програми. Програма повинна зацікавити і втягнути всіх, що є на ватрі.

ватра в сумерках

Вогонь

Вогонь — центральний пункт ватри. Саму споруду ватри треба старанно збудувати. До запалення ватри добре вжити нещоденні засоби — смолоскипи, свічки, і т.п. Якщо спосіб запалення дуже оригінальний, добре його випробувати наперід, щоб не було «несподіванок». Добре мати кілька запасових сірників у кишені, на кожний випадок. Не дозволяти, щоб у колі, де сидять таборовики, світити ліхтарками. Назначити окрему особу, яка буде опікуватися вогнем під час ватри — докидати дров; уважати, щоб нічого не загорілося; пильнувати, щоб не покотилася колода з вогню. Для безпеки, тримати відро води недалеко вогню. Не гасити останки ватри аж всі відійдуть, щоб залишити в пам’яті таборовиків чар вогню.

Ведучий чи Ведуча

Ведучий, або провідник ватри, відповідає за програму ватри, за церемонію запалення і за закриття ватри. Він чи вона знає порядок програми і відповідає за те, щоб всі, хто бере участь, знали що і коли вони мають робити. Перед ватрою, добре перейти правила поведінки на ватрі. Якщо точка виказується невідповідною, ведучий повинен її зупинити і відразу перейти на щось іншого. Справу треба обговорити після ватри. Якщо хтось не відповідно поводиться, ведучий може попросити старшого юнака чи виховника, щоб з ним відійшов. До провідника ватри всі присутні ставляться з належною пошаною.

Оприлюднено в Без категорії

Ватра, що сама розпалюється

Прийшов час Свят Весни, а далі — табори, прогуляннн, час літнього пластування… І що вартий був би табір чи свято, чи зустріч, чи мандрівка, — без пластової ватри?

Тож — під час літа будемо й ми свою ватру мати. В мій знайдете, Дорогі Подруги й Друзі, багато цікавого, що може здасться Вам колись, щоб збудувати новий спосіб ватри чи заспівати на ній нову пісню, заграти новий скеч, пустити нову «ракету»…

Уяви собі: твої друзі зібралися навкруги ватри. Ти, як великий чарівник, виходиш перед ватру, вимовляєш кілька слів таємничого риту¬алу, робиш кілька таємних рухів — і ватра сама запалюється!

Якщо маєш охоту, можеш дуже легко сам такі чари зробити, Ось кілька способів:

1. Електричний.

Дістань трохи сталевого (не мідяного!) або ще краще — такого, якого уживають на електричні кухонки, дроту. У шма¬ток дощини вбий два цвяхи, між ними (рис. 1.) проведи сталевий тонкий дріт, але так, щоб він був обкручений довкола головок кількох великих «кухонних» сірників. Дістань теж і грубший мідяний дріт (може бути такий, як його вживають при прокладанні електричних проводів у домах, або скручений з багатьох мідяних дро¬тиків, ізольований, як при електричних лямпах або апаратах), замотай два кінці на цвяхи, реш¬ту проведи до батерії (великої, найкраще на 6 вольтів, як її вживають у сильних електричних ліхтарях).

Усе, що потрібно ще зробити, це прилучити два дроти до батерії. Електричний струм розгріє дротик і запалить сірники, які в свою чергу підпалять ватру.

Для певности зроби кілька експериментів дома, чи твоя апаратура справно діє, щоб не довелось тобі засоромитись при ватрі, якщо не станеться так, як хотілося б.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_1

2. «Вогонь з неба».

Цей спосіб можна вжи¬вати тільки тоді, як недалеко ватри є високе дерево з густим гіллям. Між ватрою та деревом простягаємо рівний Дріт, на такій висоті, щоб ніхто за нього смерком не зачепив головою. (Рис. 2). В тому місці, де дріт увіходить у ват¬ру, робимо гніздо з легко запального матеріялу (сухого листя, чатиння тощо), а другий кінець дроту прив’язуємо до дерева (стовбура) так, щоб між гілками можна було заховатися тому, що буде запалювати ватру. Дріт перед прикріплен¬ням до дерева протягаємо через звичайну шпулю від.ниток, до якої дротом причеплюємо клу¬бок звинених ганчірок, напоєних нафтою змі¬шаною з бензиною.

Як прийде час запалити ватру, помічник на дереві підпалює клубок з ганчірками та спускає його по дроті в сторону ватри. Силою гравітації шпулька з клубком ізсунеться по дроті аж до ватри (дерево все мусить бути вище ватри), прийде до гнізда й підпалить ватру.

На сірники наклади сухих трісок, соснини та іншого легкозапального матеріялу і це все поклади в середи«у ватри. Гарно замаскуй, щоб не було видно ні дощини із сірниками, ні дротів (можеш ізольовані дроти закопати і повести аж до того місця при ватрі, де твій помічний «за¬палить» вогонь).

Коли різниця висоти між точкою причепу дроту на дереві і точкою причепу дроту при ватрі не є великою, для певности можна вжити відміну цього способу. Тоді причеплюємо стрілу з лука (рис. 3) на двох шпулях, через які протяг¬нено дріт, а до стріли причеплюємо дротом клу¬бок, напоєний запальной речовиною. У відповідний момент клубок підпалюємо й стрілу вистрілюємо з лука.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_2

3. Палаюча свічка.

Цей спосіб найпростіший. На шмат дощинки причеплюємо кусник свічки (рис. 4). У металевій бляшанці вирізуємо от¬вір з котрогось боку такої величини, щоб крізь нього вільно просунулася наша дощинка із свіч-кою. (Рис. 5). Бляшанку прибиваємо до другої дощини малими цвяшками та вкладаємо в неї малу дощинку із свічкою. Це все ховаємо в се¬редині ватри так, щоб, як висунемо шнурком дощину із св ічкою, вона запалила гніздо із су¬хих гілок, листя і т. п. Свічку запалюємо, коли ще біля ватри нікого немає. Свічка буде горіти деякий час (треба так ватру замаскувати, щоб не було видно, що в середині горить свічка). Як треба буде ватру підпалити, просто висуваємо свічку, легко потягаючи за шнурок. Свічка під¬палить гніздо, а від того запалиться й ціла ватра.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_3_5

Оприлюднено в Без категорії