В багатьох частинах світу пластуни користуються голосами диких звірят і птахів для зв’язку одних з одними, особливо вночі в густих кущах чи в мряку. Але, якщо ти хочеш стежити за звичками звірят, теж дуже корисно вміти наслідувати ці голоси. Можеш починати наслідувати голос курчат, або розмовляти з псами їхньою мовою. Ти швидко побачиш, що вмітимеш наслідувати злісне гарчання або радісне скавуління пса. Дуже легко наслідувати голоси сов, лісових голубів і куликів.
В Індії я бачив плем’я циган, що їло шакалів. Але шакали — це найнедовірливіші тварини на землі. їх дуже тяжко зловити пасткою, але ці цигани ловили їх, наслідуючи їхній голос ось так:
Кілька людей з псами ховалися в траві і кущах навколо малої галявини. Посередині цього відкритого місця один циган наслідує голос шакала, як кличе один одного. Він кличе щораз голосніше і згодом кричить як ціла зграя шакалів, що збіглись докупи, гарчить врешті, немовби вони шарпалися і жерлися, скавулячи і виючи. Одночасно він потрясає в’язанкою сухого листя, що звучить так, немовби звірята кидалися по траві. Потім він падає на землю, збиває куряву так, що в ній цілком ховається, ввесь час гарчачи і наслідуючи боротьбу звірят.
Якщо той галас почує якийсь шакал, він вискакує з джунглів і кидається в куряву, щоб і собі взяти участь в боротьбі. Коли там побачить чоловіка, шакал швидко тікає. Але тим часом на нього з усіх боків напускають собак; вони швидко ловлять його і задавлюють.
Полювання на «грубу»
Вільям Лонґ описує у своїй дуже цікавій книжці «Звірі в полі» як він раз кликав лося. Лось — це дуже великий рід оленя з негарним грубим носом. Він живе в лісах Північної Америки і Канади; до нього дуже важко підійти, а коли розлютиться — тоді дуже небезпечний.
Лонґ сидів у каное і ловив рибу, коли почув у лісі зов лося-самця. Просто так собі для розваги він вийшов на берег, вирізав з берези шмат кори, звив її у стіжок чи трубку, щось на зразок гучномовця, близько п’ятнадцять цалів завдовжки, щось із п’ять цалів на ширшому і один-два цалі вужчому кінці. За її допомогою він узявся наслідувати гаркітливий рев самця-лося. Наслідок був несподіваний. Старий лось пригнався і скочив навіть у воду, намагаючись дістатися до нього — і тільки завзяте веслування врятувало Лонґа від небезпеки.
Один з найкращих видів спорту — це полювання на «грубу». Тобто стеження за великою дичиною, як: слони, леви, носороги, дикі кабани, олені і подібні звірі. І треба бути таки добрим пластуном, щоб мати надію на успіх.
Це дає тобі багато зворушення і небезпеки, і все, що я розповідав тобі про спостерігання, стеження, і укривання — тут знадобиться. А на додаток до того ти мусиш знати все, що стосується цих звірів, їх звичок і поведінки.
Я сказав, що полювання чи стеження за «грубою» — це один з найкращих видів спорту. Я не казав, однак, що стріляти чи вбивати дичину — це найкраща справа, бо, вивчаючи звірят, ти полюбиш їх усе більше й більше. Ти швидко переконаєшся, що не будеш хотіти вбивати їх задля того тільки, щоб убити. І що більше ти їх оглядатимеш, то більше бачитимеш у них чудесний Божий витвір.
Повне пригод життя мисливця
Вся радість мисливства у повному пригод житті в джунглях, у багатьох випадкових пригодах, коли звірина полює за тобою, замість того, щоб ти полював за звіриною. В зацікавленні вистежити її, підкрастись до неї і стежити за всім, що вона робить, пізнаючи її звичаї. Стріляння звірини, наприкінці, це тільки дуже мала частина захоплюючого полювання.
Ніхто із пластунів ніколи не вбиває звірини, хіба що для того є якась важлива причина, але тоді він убиває її швидко і відразу, щоб завдати їй якнайменше страждань.
«Стріляння» фотоапаратом
Тепер багато новітніх мисливців на «грубу» віддають перевагу стрілянню дичини фотоапаратом замість рушницею, що дає такі ж цікаві результати. Тільки коли ти і твої тубільні слуги голодні, тоді, очевидно, мусиш убивати дичину.
Коли полюєш фотоапаратом на «грубу», мусиш мати очі на потилиці. В іншому випадку дичина може заскочити тебе
Мій брат полював на «грубу» в Східній Африці. Полювання фотоапаратом було для нього визначним спортом: він жив у пущі, стежив, підкрадався і вкінці «стріляв» слонів, носорогів й іншу грубу звірину.
Одної днини він підповз близько до слона, уставив апарат і саме почав націлятись, коли тубілець закричав «Уважай, пане» і почав утікати. Мій брат озирнувся і побачив великого слона, що прямував до нього, вже лиш кілька ярдів від нього. Він швидко натиснув ґудзик, сфотографував — і накивав п’ятами. Слон кинувся до апарата, але затримався і немов упізнав, що це тільки фотоапарат; ніби сміючись з власного хвилювання, він помандрував собі знов у джунґлі.
Книжка Шілінґа «З штучним світлом і рушницею в Африці» — це дуже цікава збірка фото диких звірят, більшість яких сфотографована вночі за допомогою штучного світла, що його викликали самі звірята, чіпляючи об наставлені для цього дроти. Шілінґ здобув прекрасні фото левів, гієн, оленів всякої породи, зебр й інших звірів. На одному з них є лев саме в стрибку на козла.
Дикі кабани і пантери
Дикий кабан — це безперечно найвідважніший з усіх звірів. Це справжній «Король джунґлів», і це знають інші звірята. Коли пильнуватимеш уночі біля водопою в джунглях, побачиш, що всі звірята підкрадаються до нього, нервуючись і розглядаючись у всіх напрямках, чи де не сховався який ворог. Коли ж надходить дикий кабан, він просто чвалає, хитаючи з боку на бік великою головою з лискучими іклами. Він не цікавиться ніким, проте всі цікавляться ним. Навіть тигр, що п’є, загарчить і швидко зникає з очей.
Молода пантера може статись гарним і дуже втішним улюбленцем.
Часто місячними ночами я лежав у джунглях, щоб стежити за звірятами, особливо дикими кабанами.
Я теж піймав і тримав у себе молодого кабана і молоду пантеру і переконався, що це дуже милі і цікаві створіння. Кабан звичайно жив на городі. Він ніколи цілком не освоївся, хоч я взяв його малим поросятком.
Коли я кликав його, він приходив до мене, але дуже обережно. Ніколи не йшов до чужого, а на тубільців нападав, намагаючись поранити їх своїми малими іклами.
Він вправлявся в уживанні іклів, швидко бігаючи навколо пня старого дерева на городі. Він ґалопував до пня і навколо нього, роблячи вісімку без передишки п’ять і більше хвилин, а потім падав боком на землю, задиханий від напруження.
Моя пантера була теж гарним і дуже втішним звірятком, і звичайно ходила за мною, немов собака. Але вона була дуже непевна в своїй поведінці із чужими.
Гадаю, що звірят можна краще пізнати і зрозуміти, маючи їх спочатку у себе як своїх улюбленців, а опісля стежачи за ними в їх природному дикому житті.
Як вивчати звірят удома
Але, поки візьмешся вивчати грубу звірину в джунглях, ти повинен познайомитись з усіма звірятами, дикими і свійськими, вдома.
Кожний пластун-юнак повинен знати все, що стосується свійських звірят, яких він бачить кожний день. А коли живеш на селі, ти повинен знати все, що належить до обслуги, годівлі і напоювання коня, як його запрягати і приміщувати в стайні, як пізнати, коли він шкутильгає і коли не можна його брати до праці.
Твій пес
Добрий пес — це найкращий товариш пластуна. Пластун не може вважати себе за справжнього пластуна, поки не вишколить собі молодого пса, щоб робив усе, що йому звелить. Це вимагає великої терпеливості й ласкавості та щирої прихильності до пса. Псів часто вживають для розшуків зниклих людей і для перенесення повідомлень.
Пес — це найлюдяніше звіря з усіх, і тому найкращий товариш людині. Він завжди ввічливий і завжди готовий до гри — повний гумору, дуже вірний і люблячий.
Де вивчати звірят
Зрозуміло, пластун, що живе на селі, має далеко кращу нагоду вивчати звірят і птиць, ніж у місті.
Все ж, живучи у великому місті, знайдеш там багато різноманітних птахів у парку і майже всіх звірів, що живуть під сонцем, побачиш живими у зоологічних парках.
У менших містечках — це дещо важча справа, але в багатьох є природничі музеї, де хлопець може дізнатись про вигляд і назву багатьох звірят, а багато можна спостерігати в парках чи теж, збудувавши собі під вікном скриньку, щоб годувати птахів. Але найкращий з усього спосіб — вибратись у поле, коли тільки маєш декілька годин часу на те, поїздом, велосипедом чи й власними ногами, й там підкрадатися до звірят і птахів і стежити, що вони роблять, пізнавати різні їх породи та назви, які сліди вони роблять на землі та у птиць які у них гнізда й яєчка тощо.
Якщо ти щасливий власник фотоапарата — не можеш зробити нічого кращого, як почати збирати фото звірят і птахів. Така збірка в десять разів цікавіша, ніж звичайна хлоп’яча збірка поштових марок чи автографів.
Як стежити за звірятами
Стежити цікаво за кожною звіриною, а підкрастися до ласки так само важко, як і до лева.
Ми схильні думати, що всі звірята у своїй поведінці керуються інстинктом, тобто своєрідним природженим чуттям. Ми уявляємо собі, наприклад, що молода видра плаває інстинктивно, як тільки її покласти до води, або, що молодий олень тікає від людини з природженого страху перед нею.
Мати вчить своїх молодих. Видається, що ця левиця каже своїм левенятам, що робити, коли б прийшла людина.
Вільям Лонґ виказує в своїй книжці «Школа звірів», що звірята великою мірою завдячують спритністю своїм матерям, які навчають їх, поки вони ще молоді. Так бачив він видру, яка несла на хребті у воду двох своїх дітей і, поплававши хвилину, раптом пірнула з-під них і залишила їх самих борсатись у воді. Але вона виринула близько від них і допомогла їм знову доплисти до берега. У такий спосіб вона поволі вчила їх плавати.
Я раз бачив у східній Африці левицю, яка сиділа з трьома левенятами, з усіма в одному ряді і стежила за мною, як я наближаюся до неї. Вона виглядала саме так, немовби вчила своїх левенят, як поводитися в такому випадку, коли наближається людина.
Вона, ясна річ, казала їм:
«А тепер, діти, я хочу, щоб ви добре помітили, як виглядає людина. Потім одне за одним мусите зірватись і, махаючи хвостом, пострибати геть. Як тільки зникнете з очей у високій траві, мусите плазувати і повзти, аж поки не обійдете його зі сторони під вітер. Тоді йдіть за ним, завжди тримаючись під вітер від нього і так можете зачути нюхом, де він є, а він не зможе знайти вас».
Птахи
Людину, що вивчає птахів, називають орнітологом. Марк Твен, веселий щиросердечний американський письменник, казав: «Є люди, які пишуть про птахів книжки і так дуже їх люблять, що терплять голод і втому, щоб тільки знайти нову породу птахів і вбити її. Їх називають орнітологами».
Вам здається, що всюди бачите ворону, коли почуєте її голосне «Кав — Кав»
«Я й сам мав стати орнітологом, бо завжди любив птахів і всякі створіння. І я почав учитися, як ним стати. Я бачив пташину, як сиділа на сухій галузці високого дерева, перехиливши назад голівку і широко відкривши свій дзьоб, весело співала. Не думаючи довго, я вистрілив у неї з рушниці. її спів раптом увірвався, і вона впала з галузки безвладно, як ганчірка, і я підбіг і підняв її — вона була мертва. її тільце було тепле в моїх руках, а голівка качалася сюди і туди, немовби її шия була зламана, очі затягнулися білою плівкою, а на боці голівки іскрилася краплина червоної крові. Люди добрі, я не міг бачити більше нічого, бо мої очі були повні сліз. З того часу я ніколи більше не вбив створіння, якщо воно не робило мені шкоди — і я ні до чого не дійшов».
Стеження за птахами
Добрий пластун — це звичайно добрий орнітолог, як казав Марк Твен. Це визначає, що він любить підкрадатися до птахів і стежити за всім, що вони роблять. Він виявляє, стежачи за ними, де і як вони будують свої гнізда.
Він не хоче, як це робить звичайний хлопець, йти й видирати їхні яєчка з гнізда. Але він любить стежити за тим, як вони виводять своїх молодих і вчать їх самих їсти й літати. Він прагне пізнати кожну породу птиць за їх голосом і способом літання. Він знає, котрі птиці живуть у нас цілий рік, а котрі прилітають тільки на певну пору року, яку поживу вони найбільше люблять, як вони змінюють своє пір’я, якого роду гнізда будують собі і як виглядають їхні яйця.
Велику частину природознавства можна вивчити, стежачи за птицями в своєму сусідстві, особливо годуючи їх щоденно взимку. Дуже цікаво, наприклад, помічати різний спосіб їх співання, як одні з них співом залицяються до самички, а інші, як ось домашній півень, піють чи співають, щоб викликати іншого до бою. Самчик білої меви, щоб подобатися паням, пробує співати і робить з себе великого блазня; небагато краще і справа зі старим круком.
Цікаво стежити теж за тим, як виводяться молоді пташенята: деякі приходять на світ голі, без пір’я, із заплющеними очима й відкритими дзьобами. Інші — з пухнастим пір’ям на цілому тілі, повні життя й енергії. Малі водні курчата, наприклад, плавають як тільки вилупляться з яйця; молоді курчата починають бігати через кілька хвилин, тоді як молоді горобчики довгі дні безпомічні і їхні батьки мусять їх годувати і вигрівати.
Коли пташеня випаде з гнізда, батьки приходять його годувати.
Лонґ теж пише: «Спостерігай, скажімо, за гніздом ворони. Одної днини побачиш, як птиця-мати стоїть поруч гнізда і розводить крилами над своїми молодими. Негайно молоді підводяться і собі розводять крилами, наслідуючи її. Це — перша лекція».
«На другий день, можливо, побачиш, як стара птиця підведеться навшпиньки і дужим помахом крил тримається в такій позиції, Молоді знов її наслідують і швидко пізнають, що їх крила — це сила, що може тримати їх. А ще через день може побачиш обох птиць-батьків, як поблизу гнізда Стрибають з гілки на гілку, допомагаючи собі крилами при довгих стрибках. Молоді теж приєднуються до гри і — дивись, вони навчилися літати, навіть не знаючи, що це була наука».
Багато птиць майже вимирає, бо дуже багато хлопців, знайшовши їхні гнізда, вибирає з них яйця.
Полювання за гніздами птахів
Полювання за гніздами птахів дуже подібне до полювання на грубу звірину: немов мисливець, мусиш вишукувати місця, в яких, як знаєш, люблять перебувати птиці, що їх шукаєш; стежиш за птахами, як вони влітають і вилітають, і так знаходиш гніздо. Але тоді не йди та не нищ гнізда, і не забирай всіх яєць. Якщо ти справді серйозний збирач — візьми собі одне яйце тільки, а решту залиш і, головне, не рушай гнізда, бо інакше птахи-батьки покинуть його й усі яйця, що з них могли бути гарні пташенята, загинуть.
Куди краще, ніж збирати яйця, зробити фото або малюнок пташини, як сидить у своєму гнізді, або зробити собі збірку малюнків різного роду гнізд, як їх побудували різноманітні птахи.
Риби і рибальство
Кожний пластун повинен уміти ловити рибу, щоб роздобути собі поживу. Жовтодзюб, що відчує голод на березі річки повної риби, виглядає дуже по-дурному; це може, однак, трапитися кожному, що ніколи не вчився ловити рибу.
Рибальство вимагає багато пластового вміння, особливо, коли ловити рибу на мушку. Щоб мати успіх, ти мусиш знати багато дечого про звички й поведінку риб, в яких місцях водяться, в яку погоду виходять на жир і в яку пору дня, який рід поживи найбільше люблять, на яку віддаль може тебе побачити тощо. Не знаючи цього, можуть ловити рибу так довго, що аж посинієш і ніколи нічого не зловиш.
Риба звичайно має в річці свої особливі місця: якщо викриєш рибу в її власному «домі», можеш підкрастися близько до неї і стежити за тим, що вона робить.
Далі мусиш уміти в’язати дуже особливі вузли на тоненькій жилці, що для хлопця, який має на руці самі великі пальці, — дуже важка справа.
Тут подаю тобі тільки декілька таких вузлів, але їх є багато більше. Вони зображені тут наполовину зав’язані, саме перед тим, як їх міцно стягнути.
Ось рибальська петля:
Мотузок з’єднуй з петлею ось так:
Таким же самим вузлом прив’язуємо гачок до мотузка:
При тому треба бути безмежно терплячим. Твоя вудка зачепиться за кущі чи очерет, чи твою власну одежу, а коли вже не знайде будь-якого місця, щоб зачепитися, сама замотається у вузли. Отож, сердитися тут ні на що не придасться. В такому випадку мусиш зробити тільки дві речі: 1. Усміхнутись і 2. Повільно взятися розмотувати вузли. Далі матимеш цілу купу розчарувань, коли пропаде твоя риба через обірвану вудку чи якусь іншу біду. Пам’ятай, одначе, що це трапляється кожному рибалці-початківцеві; і саме ці клопоти, кінець-кінцем, дадуть тобі, коли їх перемогти, багато радощів.
Щоб зловити пструга — треба великої зручності і сприту. Пструг може звести велику боротьбу і ти мусиш бути дуже чуйним, щоб його не пустити.
Коли зловиш рибу, роби так, як я: залиш собі тільки ту рибу, котра тобі насправді потрібна для поживи, чи як окремі зразки, всю іншу відразу, як тільки її витягнеш, кинь назад у воду.
Ранка від вколення гачка в їхній (шкіряний) рот не шкодить їм надовго, вони зовсім щасливі відпливають, щоб знову втішатися життям у воді.
Вживаючи сухої мушки, тобто втримуючи її на поверхні води, замість зануряти її у воду, мусиш справді підкрадатися до риби зовсім так, як до оленя чи до іншої дичини, бо пструг — дуже бистроокий і полохливий.
Можеш також ловити рибу сітями, або, як часто мусять робити пластуни, пробивати її дуже гострим тризубим списом. Я не раз так робив, але це вимагає вправи.
Плазуни
Очевидно, пластун повинен знати змій, бо майже у всіх диких краях зустрінеш їх багато, а чимало з них — небезпечних.
Вужі часом вповзають до шатер і під накривала, або й до черевиків. Ти завжди побачиш, як старий практик у країні, де багато вужів, дуже уважно переглядає свої накривала, поки в них на ніч загорнеться, а вранці витрушує черевики, поки їх одягне. Я навіть ловлю себе на тому, що роблю це і тепер удома, просто за звичкою.
Змії звичайно не люблять повзти по чомусь шорсткому. Тому в Індії часто обводять хату свого роду стежкою з гострого колючого каміння, щоб гаддя з городу не залазило до неї. Бувши ще учнем, я звичайно ловив змій довгою тичкою, розщепнутою на кінці немов виделка. Як тільки я побачив змію, я підкрадався до неї, затискав на її шию вилки моєї тички і тоді прив’язував вздовж до тички шматками старої хусточки та ніс продавати комусь, хто хотів її мати. Але воно звичайно недобре тримати їх у себе, бо багато людей боїться, і недобре переховувати їх у хаті, де люди можуть налякатися.
Отруйні гадюки
Отруйні гадюки мають свою отруту в маленькому мішечку в пащі. Вони звичайно мають два жала, тобто довгі гострі зуби, що є на свого роду завісах. Ці зуби лежать плазом на яснах гадюки, поки вона не розлютиться і не захоче когось вбити. Тоді вони піднімаються, гадюка кидає голову вперед і занурює їх у ворога. Коли це робить, отрута виходить з мішечків, чи пак залоз, і дістається до двох ран, зроблених у шкірі зубами. Тоді отрута потрапляє до жил покусаного, і кров розносить її за кілька секунд по всьому тілі, якщо негайно не вжити запобіжних заходів: не стиснути перев’язкою жили і не виссати кров з отрутою з рани. Проковтнута отрута не шкодить.
Комахи
Збирати, спостерігати чи фотографувати комах — це дуже цікава справа.
Також для пластуна, що ловить рибу, або вивчає птахів чи плазунів, дуже важлива річ знати дещо про комах: котрі є рибам улюбленою поживою в будь-яку пору року чи годину дня.
Про самих бджіл списано цілі книжки — за їхній чудесний талант майструвати собі щільники, відшукувати свій шлях, часами аж шість миль, щоб знайти найбагатшу породу квітів на солодкий сік для вироблення меду, та повернутися з ним до свого вулика. Вони — це справді зразок спільноти: тим, що поважають свою королеву (матку) і вбивають тих, що не хочуть працювати.
Деяких комах уживають як харч. Саранчу — породу великих польових коників — їдять в Індії і в Південній Африці. Ми були дуже раді, коли над Мейфкінґом появилася хмара чи й дві саранчі. Коли вони осіли на землю, ми збивали їх порожніми мішками, коли вони намагалися відлетіти. Опісля ми сушили їх на сонці, товкли і їли. Мурашки заміняють сіль.
Мурашки рятують життя
Я знав ще інший випадок, коли мурашки були корисні, ба, не тільки корисні, але врятували життя кількох людей.
Це була група професорів-науковців, що мандрували пущею Австралії, шукаючи рідкісних рослин і тварин, плазунів і комах.
Десь в пустелі їм забракло води. Годинами вони знемагали, божеволіючи від спраги, слабі від виснаження. І вже здавалося, що вони, як багато дослідників перед ними, впадуть і помруть. На щастя з’явилася мала тубільна дівчинка. Це було їхнім рятунком. Вони знаками показали їй, що вмирають від спраги і просили, щоб пішла і принесла їм води.
У відповідь вона показала їм мурашок, що шнурком лізли на баобаб (баобаб — це дерево, що має великий і грубий пень, порожній всередині, який є своєрідним збірником води).
Мала дівчинка урвала довге стебло сухої трави, підлізла до малої дірки в стовбурі дерева, що до неї прямували й мурашки. Вона встромила один кінець стебла в ту дірку, а другий в уста, і почала ссати воду.
Так мала дика дитина пустелі передала вченим панам цінне знання, що його не мали, не зважаючи на всю шкільну науку.
Сподіваюся, що кожний пластун, коли був би разом з ними, дійшов би цієї думки, або в усякому разі, вживаючи своїх очей і розуму, був би запримітив мурашок при їх праці і здогадався, для чого була їм потрібна ця діра в дереві.
Мала тубілка прийшла на допомогу вченим професорам, що їм забракло води під час мандрівки австралійською пущею.
Спостерігання комах
Воно не надто спокусливо звучить: спостерігати комах. Але великий французький природознавець Анрі Фабр, селянський син, цілий свій вік вивчав життя і звичаї комах, відкриваючи різного роду дивні цікаві речі. Своїми дослідженнями він став славний на весь світ.
Деякі комахи, ось як шовкопрядка чи «зозулька» — наші приятелі, інші ж — вороги. Вони нищать городину й нападають на квіти. Ви всі знаєте, як москіти передають такі небезпечні недуги, як малярія чи жовта пропасниця. І я не мушу пригадувати вам, як домашня муха розносить мікроби недуг. Тому в таборі і вдома треба всі харчі старанно прикривати і не дозволяти, щоб нечистоти чи відходи валялися навколо.
Гурткові вправи в стеженні за звірятами
Поза містом вишколи пластунів, щоб вистежили і опісля звітували тобі про ось що:
Як дикий кріль копає собі яму? Коли сполошити групу кролів, чи вони тікають тільки тому, що інші так роблять, чи може кожний з них спершу розглядається навколо, щоб побачити, яка небезпека йому загрожує, поки почне тікати?
Чи дятел відлупить шмат кори, щоб добратися до комашок на пні дерева, чи вибирає їх із дір, а чи може якось інакше до них забирається?
Чи пструг, коли його сполошать люди, проходячи вздовж берега, тікає за водою чи проти? Чи він узагалі забирається звідти, чи може знов повертається на своє старе місце?
У великому місті візьми пластунів до зоологічного парку чи природничого музею. Вивчити півтузина звірят одної днини — це цілком досить.
Вивчи все, що стосується твого гурткового звіряти. Навчись його голосу. Відкрий місця його перебування, його сліди й звички. Якщо це не місцевий звір, вивчай його в музеї чи зоологічному парку.
Доручи кожному гурткові записувати цілий місяць спостереження природи, опісля порівняй результати. Кожний пластун має щось занести до нотатника, як наприклад, помітки про те, що бачив, або малюнки птаха чи звіра. Або нехай зробить собі природничу книгу витинків, де вміщуватиме витинки з часописів чи журналів із фото з природи, примітками з життя в природі, природничим календарем тощо.
Заохочуй їх робити фото. І найдешевшого апарата можна вжити для зображення довкілля, в якому кожна порода птахів робить своє гніздо.
Годувати птахів можна і в місті, і на селі, особливо взимку. Полиця на корм на підвіконнику може приваблювати в місті найрізноманітніших птахів. Забезпечувати водою влітку – теж дуже важливо.
Розбудуй гурткову книгозбірню і забезпеч її гарно ілюстрованими книгами для визначування звірят, птиць, плазунів, риб і комах.
Спробуй придбати пару добрих біноклів для гуртка, щоб пластуни пізнали радість стежити за птахами й звірятами. Також навчи пластунів уживати побільшувального скла, а якщо можливо, то й мікроскопа. Кожний інструмент вабить хлопця, а новий світ, що він відкриває перед ним, зачаровує не одного пластуна.
